Basic HTML Version
ВПреосв. Архиєпископ
Мстислав Скрипник
цій службі перебув до розвалу росій
ської імперії, коли в новий етап увій
шов український визвольний рух.
Священик Теодорович став душпас-
тирем, а потім і дивізійним благочин
ним у війську Української Народної
Республіки. Вже тоді широко стало
відомим його ім'я як талановитого
проповідника. Зазнав він усіх негод
збройної боротьби України з больше-
вицькою Росією.
Коли комуністична партія захопи
ла владу в Україні, протоєрей Іван
Теодорович став настоятелем парафії
в селі Митницях, Старо-Констянтинів-
ського повіту. Він зразу ж українізу
вав цю парафію і став поширювати в
повіті ідеї відродженої Української
Церкви. Року 1921-го Житомирський
епархіяльний з'їзд вирядив о. Івана
до Києва з повноваженнями до Все
української Церковної Ради, яка до
ручила йому організацію українських
парафій на Волині й Поділлі. Прото
єрей Іван Теодорович з усією щиріс
тю віддався цій справі. Але через де
який час його заарештувала больше-
вицька ЧЕКА, і тільки щасливий ви-
••••)
— о >
падок врятував його від розстрілу. За
чотири дні до Всеукраїнського Цер
ковного Собору о. Іван визволився з
Старо-Констянтинівської тюрми і по
їхав до Києва, як делеґат Собору.
На цьому Соборі протоієрей Іван
Теодорович звернув на себе увагу
своїми промовами, які свідчили про
його велику освіту та релігійну рев
ність. Собор обрав його першим, піс
ля митрополита Василя Липківсько-
го, кандидатом на єпископа. В жовт
ні 1921-го року митрополит Василь
Липківський та архиєпископ Нестор
Шараївський висвятили о. Івана на
єпископа, після чого його призначе
но на архиєпископа Вінницької Цер
ковної Округи, куди запросили його
делегати Собору від Поділля. Під йо
го проводом ця церковна округа ско
ро стала одною з найкращих і най-
сильніших.
Коли православні українці 3'сли
нених Держав Америки і Канади
звернулися до Києва з просьбою при
значити їм архипастиря, в церковних
колах Києва визнано, що найвідпо-
відніший для цього кандидат — ар
хиєпископ Іван Теодорович. У січні
1924-го року він попрощався з своєю
громадою в Вінниці, і 15-го лютого, в
день Стрітення Господнього, відбуло
ся його перше Богослуження в Аме
риці. Тут і в Канаді під його керів
ництвом за недовгий час кількість ук
раїнських парафій зросла, Церква по
ширилась і зміцніла.
Року 1949-го, коли з масою україн
ської іміграції до ЗДА прибули нові
єпископи Української Православної
Церкви, архиєпископу Іванові надано
сан Митрополита.
Тридцять сім років творчої праці
для православних українців на аме
риканській землі має вже за собою
Владика Іван Теодорович. Шануючи
його 40-літній архипастирський по
двиг, вони гордяться ним. На одному
церковному святі владика Мстислав
Скрипник, православний архиєпис
коп у ЗДА сказав: „Я радий, що ми
маємо на чолі нашої Української Пра
вославної Церкви в Америці такого
чесного, такого благородного й тако
го толерантного ієрарха як митрвпо-
лит Іван Теодорович".
К Є » -
•<••
98