Basic HTML Version
ПЕРШІ ОСНОВУЮЧІ ЗБОРИ УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДНОГО СОЮЗУ
Український Народний Союз засно
вано 22-го січня 1894-го року. В то
му часі загальна кількість українців
в Америці добігала до 300 000 осіб,
при чому велику більшість станови
ли українці з Лемківщини та Закар
паття. Був це переважно темний і не
свідомий елемент, що не знав не тіль
ки грамоти, але й своєї назви. Про
будь-яку їх організацію початково не
могло бути й мови. Все ж таки пер
ший український греко-католицький
священик в Америці, о. Іван Волян-
ський, якого вислав до Америки, на
прохання самих іміґрантів та після
того, як вони зложили потрібні йому
на дорогу гроші, львівський митропо
лит, пізніший кардинал Сильвестер
Сембратович, потрапив вже в 1885 p.,
точно 18-го січня, заснувати в Ше-
нандоа, в Пенсилвснії, перше Брат
ство ім. св. Микол4»я, яке опісля стало
ядром для створення Українського
Народного Союзу. В дальших кіль
кох роках заложено ще кілька по
дібних братств, між ними Братство
св. Кирила і Методія в Шамокіні,
братства в Олифанті, Мейфілді, всі в
Пеноилвенії, де у великій мірі скуп
чувались перші українські іміґранти.
В 1892-му році постало т. зв. „Соє-
диненіе греко-кафтоличееких русских
братств", до якого приступили й зга
дувані вже братства та до якого на
лежали й перші українські священи
ки з Галичини, між ними і о. Іван
Констанкевич, що став членом Кон
трольної Комісії Соєдиненія, очолю
ваного т. зв. угро-руськими священи
ками Іваном Смитом та Ю. Жаткови-
чем. О. І. Констанкевич, як контро
лер Соєдиненія, ствердив погану гос
подарку в тій організації і виступив з
її критикою на конвенції в Скренто-
ні в 1893 році, за що попало не тіль
ки йому, але й усім „галицьким руси
нам".
Безпосередньо після тієї конвенції
з'їхались в домі о. Григорія Грушки,
пароха Джерзі Ситі й тоді вже редак
тора та видавця заснованої ним „Сво
боди", перше число якої появилося з
датою 15-го вересня того ж 1893-го
року, три інші священики: о. Іван
Констанкевич, о. Т. Обушкевич та о.
Амврозій Полянський і спільно вирі
шили заснувати окремий україн
ський, тоді ще „руский" Народний
Союз. Негайно після того й появила
ся зацитована стаття в „Свободі" про
потребу народної організації.
Проєкт статуту задуманої організа
ції доручено приготовити о. А. Пояян-
ському з Питсбурґу, що він і зробив,
пересилаючи трьом іншим „змовни
кам" його копію. При цьому інтерес
но, що оо. Обушкевич і Полянський
домагались, щоб в назві було „рус-
ский" з подвійним „с", бажаючи цим
„притягнути" до нової організації теж
„твердих". Проте, о. Грушка, друку
ючи статут, одне „с" викинув.
По тій першій підготові рішено
скликати перші основуючі збори но
вого Союзу і на це вибрано „День
Батька своєї країни" — Джорджа Ва
шингтона, що припадає на 22-го січ
ня. На той сам день скликало свої
збори Братство св. Кирила і Методія
в Шамокіні, Па., яке тим часом ви
ступило із Соєдиненія, за що опісля
мало багато клопотів по судах. Збори
скликано до міста Шамокін в Пен-
силвенії, яке тоді, під проводом о.
Констанкевича та д-ра (Лменовича,
входило за найсвідомішу українську
громаду.
Збори відбулися згідно з пляном і
про них надруковано в „Свободі" з
1-го березня 1894-го року хвилююче
звідомлення п. з. „COKJUtTllMJLUA-
СЯ". В повідомленні, яке попередже
но цитатою Шевченка: „І, о диво, —
трупи встали, і очі розкрили! І брат
з братом обнялися і проговорили —
елово тихої любови!", написано:
79