Basic HTML Version
чу людей, виповнили ними два по
верхи Українського Народного Дому
в Клівленді й тисячами заповнили
простору площу Городу Української
Культури в час відслонення пам'ят
ника. Клівлендська поліція мусіла
дуже падькати, що на час відкриття
не замкнула руху для авт на парко
вій автостраді. А представник управи
Городів Культури, суддя Люїс Пет-
раш, на самому вступі своєї промови
заявив: ,,Те, що ми тут сьогодні ба
чимо й переживаємо, є найбільше,
найвеличніше з усього, що я — за
28 років відслонювання різних па
м'ятників у цих Городах Культури —
пережив. Запевняю вас, що сьогод
нішня імпреза світитиме нам прикла
дом довгі - довгі роки"...
Що й казати: аматори цифр криви
тимуться, мовляв, число учасників —
порівняно з 50-тисячною масою під
час посвячення пам'ятника Шевчен
кові в Вінніпегу — мізерне. Але не
треба забувати: 1. сказаного на всту
пі про невластивий „таймінг" імпрези;
2. слабої реклями, 3. факту, що Клів
ленд не Вінніпеґ й 4. факту, що Лесю
Українку відкриваємо Р. Б. 1961, а
Шевченка українці, з Кулішем, від
крили 1861 p., і відтоді безперебійно
відкривають уже сто літ!..
Чи в таких умовах — без ущербку
для величі Шевченка й інших наших
велетнів духа — не треба було вису
нути на центральне місце авансцени
геніяльну жінку, якої колись заздри
тиме нам цілий світ ? І хто мав це зро
бити, як не ми самі — українці?..
Черешньовський і Союз Українок
Америки, конкретніше: Окружна Ра
да СУА, з Комітетом Побудови па
м'ятника Лесі Українці в Клівленді,
за свій сміливий почин заслуговують
признання. Аматори геометричних по
рівнянь (статуї на підвищенні з... по
груддями) нагадують дітей, що ди
вуються, чому на образі дорога
зблизька широка, дедалі вужчає,
а
там цілком уривається — коли, на
справді, вона всюди однаково широ
ка...
** *
Якщо говорити про пам'ятник, не
можна не згадати і про його творця.
Коренастий лемко Черешньовський
дві тисячі років тому мав би шанси
кандидувати в апостоли: кожна його
промова заносить притчею, філосо
фія його порівнянь і наук визнача
ється євангельською ясністю і про
стотою. Коли ж Черешньовський
майже на дві тисячі літ спізнився й,
закінчивши Академію Красних Штук,
став вояком Української Повстанської
Армії, то я дивуюся, чому йому не
надали найприроднішого
псевда:
„Притча" („Михайло Притча - Че
решньовський"... — навіть тепер, у
цивілі має свій сенс і звучання!..).
На стрімкому шляху до успіху і
слави завзятущий лемко Черешньов
ський вибрався вже гарний кусок вго
ру. Помогла йому в останньому часі
клівлендська „Леся" — так само, як
він допоміг їй пробиратися до квіт
ника всесвітньої літератури.
**
Живий контакт з Лесею Українкою
дала приявнісгь на імпрезі рідної се
стри поетки — достойної пані Ісидо-
ри Борисової. Контакт із прахом Ле
сі, а заразом з Рідною Землею, стано
вила урна з землею з могили поетки,
в Києві. Великі — як на Клівленд і
ступінь реклями — маси учасників,
апель і сторожа двох сотень уніфор-
мованих сумівців, пластунів і одно
думців біля пам'ятника, великий мі
шаний хор ім. Тараса Шевченка, жі
ночий відділ виступав у програмі кон
церту (дириґент в обидвох випадках:
Ярослав Барнич), романтична синьо-
жовта духова оркестра СУМА, „Трем
біта", під орудою О. Крука — чужи
нець не випадково впав у захоп
лення і це своє захоплення нам не
гайно висказав!.. Коли до цього дода
ти дбайливе видання пропам'ятної
книги, під редакцією Іванни Скопляк
і колегії та при ревній співпраці мов
ного редактора — Івана Ставничого і
гарну серію поштових значків з па
м'ятником і портретом Л. Українки
(кредит Українському Музеєві в
Клівленді, насправді ж Степанові Кік-
ті!) — матимемо образ, чим наша
клівлендська хата багата — тим ра
да...
А за тим всім стоять сім років важ
кої праці нашого, зокрема клівленд-
ського, зорганізованого жіноцтва. Від
ініціятиви 33-го Відділу СУА ім Лесі
112