Basic HTML Version
рівна і така знедолена Батьківщина,
таки справді ще не вмерла, ще не
вмерла і не вмре!
Після концерту інж. В. Сіяк пред
ставив нас обидвох, адв. Пізнака і
мене, приявним і запросив до слова.
Про що ми говорили? Взаємно себе
інформували, говорили про нашу
працю тут і там, про наші успіхи і
невдачі, про наші можливості і по
треби. Впало багато слів заохоти до
дальшої праці, до змагань з обстави
нами, до опіки та дбання про вихо
вання нашої молоді, наших спадко
ємців.
Наші розмови та взаємний обмін
думками і поглядами продовжували
ми опісля ще й у вужчому гурті вже
в гостинному домі голови Українсь
кої Централі, інж. Сіяка. До год. 2-ої
по півночі говорили ми, та й ще бу
ли б продовжували розмову, але п.
Лисюк „забрав" нас на автомобіль і
повіз до віддаленого на 40 миль аме
риканського Онтеріо, щоб показати
нам ще й заснований та вдержуваний
ним Український Музей. Приміще
ний він у прекрасному власному бу
динку, має багато всіляких експона
тів, головно з української визвольної
боротьби та із світлої, хоч коротко
тривалої, доби нашої новітньої дер
жавносте. Це було наче на „припе-
чатання" наших вражень з концер
ту: ні, таки справді ще не вмерла і
не вмре!
Відпочивши яких дві години в до
мі п. Лисюка, ми о годині 6-ій цього
недільного ранку вже знову були на
летовищі в Лос Анджелесі, а за кіль
ка хвилин вже летіли назад до Сан
Франсіско.
Українська гостинність
В нормальних обставинах неділя,
День Божий, призначений на відпо
чинок, передишку. Але поїздка в пев
ній місії не є нормальними обстави
нами, і ми не мали жадних претенсій
до відпочинку чи передишки. Все £
таки, ми провели дуже приємно час
між своїми. На летовищі в Сан Фран
сіско зустрів нас касир місцевого
Відділу УКК п. Микола Кісь і за
віз нас своїм автомобілем до до
му д-ра Суховерського, де ми вже
застали третього члена нашої деле
гації, проф. Л. Добрянського, з п. Іва
ном Дужанським. До речі, під час на
ших відвідин в Лос Анджелесі проф.
Добрянський робив заходи для нашої
зустрічі з генеральним поштмайстром
Соммерфілдом, з яким ми хотіли осо
бисто поговорити в справі плянова-
ної поштової „визвольної марки". У
домі пп. Суховерських ми застали ще
д-ра Коропея, що приїхав разом з
дружиною з недалекого Монтерей, де
він на відомій військовій базі є вій
ськовим лікарем.
Очевидно, що пп. Суховерські ще
тільки підкреслили ту прикладну ук
раїнську гостинність, якої ми вже
так багато зазнали впродовж нашого
короткого перебування на західньо-
му побережжі. Та на цій гостині ще
не закінчилось.
З дому пп. Суховерських ми всі
разом поїхали н а . . . дальшу гостину,
цим разом на прийняття, яке влаш
тував для нашої делегації місцевий
Відділ УКК.
Прийняття відкрив голова Відділу,
п. Б. Морозівський. Промовляли ми
всі: Добрянський, Пізнак, Дужансь-
кий і підписаний, як теж проф. Ти-
мошенко із Стентонського університе
ту, що був приявний на прийнятті. В
дружній, українській атмосфері при
ємно провели ми час, а закінчивши
це прийняття, пішли м и . . . на інше,
цим разом вже американське. Доб
рянський з Дужанським пішли на
прийняття, що його влаштувала кон
венційна делегація із стейту Ілли-
ной, а ми з Пізнаком пішли на та
ке ж прийняття делегації з Ню Иор-
ку, де мали нагоду бачитись та роз
мовляти з такими видатними її чле
нами, як губернатор Дюї, сенатор
Айвс, генеральний прокуратор Дже-
вітс та інші.
Так то закінчили ми цю багату в
гостини неділю.
На конвенції
Понеділок, 20-го серпня, був пер
шим днем Республіканської конвен
ції. Правда, не були ми на місці кон
венції перші, але напевно і не остан-
67