Basic HTML Version
української і найбільш упослідженої,
але національно чулої частини на
шого народу, для московського пану
вання на Україні було небезпечне,
воно піснями про минулу волю ко
зацьку, про Гетьманщину ятрило ду
ші українців — теперішніх московсь
ких рабів. Тому НКВД поступово-
систематично винищувало фізично
бандуристів, що були поза „квотою"
на периферії. В моєму рідному Зінь-
кові НКВД арештувало повний де-
сятичленний с к л а д аматорського
гуртка бандуристів, і вістка про них
зникла.
„Бандуристів не обвинувачували
за те, що вони бандуристи, їх обви
нувачували за участь в контррево
люційній підпільній організації, а че
рез те, що вони в такій не були, їх
тортурували до смерти.
„Можна було спостерігати таке яви
ще: ранком колгоспники зійшлися
до колгоспної садиби на наряд пра
ці. В першу чергу обмін новинами:
„Чули, нашого вчителя сю ніч (НК
ВД арештувало переважно вночі)
арештували? І за що ж його арешту
вали, він же з бідняків і нічого зло
го на соввладу не казав? Треба було
йому оту бандуру мати . . . " — з доко
ром обізвався мудріший колгоспник.
Чи будуть після цього відважні бра
тись за бандуру?
„В такий варварський спосіб до
другої світової війни кобзарство, що
було „поза квотою", майже було ви
нищене".
Діставши листа з повищим усту
пом, як в нім писалось, для мого архі
ву, я негайно звернувся до його Ша
новного Автора за дозволом видру
кувати його, що й зробив, одержавши
згоду. Стративши велику частину
мого архіву, я не бажав би, щоб той
цінний лист для історії нашого ге
роїчного новітнього Кобзарства не
спіткала така сама доля. Додавати
якісь до нього коментарі зайво, бо
він сам за себе говорить.
В тім же листі є інший уступ, що
хоч не стосується до справи марти-
рології кобзарства, але відноситься
до справи походження другої назви
нашого національного музичного ін
струменту — „бандури". Для харак
теристики того, як під московським
пануванням уявляють на Україні по
ходження терміну „бандура", подаю
й цей коротенький уступ.
„Я чув цікаве, — пише Левко Су-
слик, — про походження бандури.
„В 1939 році в село Благородноє,
тоді районовий центр Північного Кав
казу (що є поза межами України), з
Донбасу приїхало кільканадцять бан
дуристів. Перед початком концерту
була коротенька інформація про по
ходження бандури.
„Доповідач казав:
„Попередниця бандури з в а л а с я
кобза (тепер не можу пригадати в
17 чи 18 сторіччі). Козак Бандур, що
мешкав на Запорозьких Землях (те
пер Дніпропетровська область), по
ліпшив голосову частину і збільшив
число струн, отже деякий відрізок
часу було дві кобзі — стара і поліп
шена.
„Щоб відрізнити, поліпшену стали
звати ім'ям модернізатора — банду
рою. Згодом поліпшена витиснула
стару кобзу і залишилась під назвою
бандура" (Слово „Бандур" і останнє
слово „бандура" були написані авто
ром листа більшими літерами — В.
Є.).
Отже маємо ще одну теорію про
походження терміну „бандура". Мо
же колись проаналізую її, але тепер
вертаюся до справи мартирологи Коб
зарства.
До історії згадуваного вище мо
сковського переслідування кобзарів
вписала свої криваві сторінки і на-
цистична Німеччина.
З газетних вісток довідався, що
десь в 1941 році в Києві німці роз
стріляли одного з кращих кобзарів з
моєї Капелі Кобзарів з Гетьманщини
і з моєї другої капелі, що була мною
організована в 1924 p., на еміграції,
в Чехословаччині. Маю на увазі ко
зака з Кубані інж. Михайла Телігу,
що найбільше виступав в Польщі і
почасти на різних імпрезах та кон
цертах в Чехо-Словаччині. Розстріля
на німцями ж була і його дружина-
поетка Олена Теліга, донька проф.
Івана Шовгенева — ректора Україн
ської Господарської Академії в По-
дєбрадах на Чехо-Словаччині.
122