Basic HTML Version
родичі і сус іди люб и ли слухати новинки і опов і д ання про жи т тя наших
люд ей в Америц і, що я їх чит ав їм з аме рик анс ь кої „ Св о б о д и ".
Я при ї хав д о Аме рики 4-го т ра вня 1899 р. маючи тоді 22 роки. Пер
ший „ р у с ь к ий" ча сопис, що п о п ав мені т оді в руки, був Аме рик анс ь кий
Руск ій Вєстні к. Вєстнік д р у к у в а в ся т оді к и р и л иц ею ( т епер д р у к у є т ь ся
л а т и н к ою ) . Чи т аючи т ой Вєстні к, пис аний н е з р о з ум і л ою т а р а б а нщи-
ною, мав я вражі ння, що чи т аю Пс а л тир при поме рші м. Цей ч а с опис
був ц і лком н е з ро з ум і лим д ля н аших імі ґрант і в. А „ С в о б о д у" я з н а йшов
у мо го кра яна Т р о ф и ма Др а б и к а, к о т р о го я навчив чит а ти в стар ім
к р аю і ц е було д л я мене в е л и к ою с а т и сфа к ц і єю. З а пару тижн ів я по
ї хав д о Но р т г емп т он, Пенсилвен і я, де д і с т ав р о б о ту в цементов ім млині,
а як д і с т ав п е ршу „пейду ", то з а р а з з а пи с ав собі „Св о б о д у ", що вихо
дила тоді в Мавнт Кармел, Па., а яку р е д а г у в ав о. Ст ефан Ма к а р. Від
тоді чи т аю „ С в о б о д у" пос т і йно 44 роки. І є вона д ля мене і т епер т а ка
інтересна, я к ою була тод і , коли я при ї хав з Галичини.
Як дов г ол і тн ій читач „Св о б о д и ", мушу при з н а ти по щи р о с т и, що
„ С в о б о д а" с лужила і с лужить в і рно аме рик анс ь к ій з емлі й з а в з я то б о
ронила й б о р о н и ть укра ї нс ький нар ід та йо го пр а во на своб і дне й са
мост і йне жи т т я . Вона п о б о рюв а ла царе славне мо с к в оф і л ь с т в о, вона б о
ре т ь ся і т епер з н о в омо дним комун і с тичним ру с оф і л ь с т в ом. І д е о л ь о ґ ія
„ С в о б о д и" в ід поч а т ку до т епер іде по витичен ій д о р о з і в і рности аме
рик анс ь ким і де алам і д о п о м о ги укра ї нс ькому н а р о д о ви в и з в о ли т и сь з
неволі й з б у д у в а ти с вою власну д е рж а в у .
1 0
)
В і д
н а й с т а р ш о г о
ч и т а ч а
„ С в о б о д и".
Я вже з а с т а рий, що би бр а ти за перо й опис а ти ту рад і сть, яку я
в і дчув, як п р и йшло до мене п е рше число „Св о б о д и ", прислане о. Груш
к ою. Але т аку саму рад і сть в і дчуваю, що д ожив т о го року, що є 50-літ-
ньою р і чницею „ Св о б о д и ". Вит аю Вас усіх з тим в еликим с в я том і щи
ро б ажаю, що би Ви далі т в е р до с т ояли при своїм, як досі с т о я л и .
1 1
)
1 0
) Т а мж е , ст. 2, з с по г а д ів Ва силя Г р ишк а .
п
) Т а мж е . ст. 1. Прив іт в ід Ол е к с ія Ша р ш о н я , що п о м ер у 1944 роц і ,