Basic HTML Version
намі ченої ціли. Б а г а то молоді впис а ло ся в члени хору, що з р ешт ою
і накше н і коли не були б мали на г оду в прак тиці з а з н а й оми т и ся з на
шою му з ичною с п а дщиною, бо лише через участь у праці можна с пр а в
ді набути есенц і ональне ро з ум і ння нашої му з ики.
Хоро ви п оща с т и л о ся т еж з а з н а й оми ти аме рик анс ь кий з а г ал із
укр а ї нс ь кою пі снею частими конц е р т ами та переда в анням пісні через
рад і о, міжтим дв і чи через р ад і ову сі тку від океану до океану. Вчасі
Св і тової Вистави в Ню Йо р ку Укра ї нс ький Хор з Ню Йо р ку й Ню
Дже р з і вис тупав б а г а то ра з ів перед з а г а л ь ною неукра ї нс ькою публи-
к ою в Америк ен Камонс, в Святині Релі г ії і на По д в і рю На род і в. Хор
сп і вав т еж і для Шк і льної Р а ди мі ста Ню Йо р ку та для ун і верситет ів
Ню й о р к і Ко люмб і я. Ця д р ужина в і дбув ала часті п о д о р ожі до р і зних
міст, між ін. до Фі лядельфі ї, Пит с бур ґ а, Клі вленду, Д і т рой т у, Нюа рку
й Г а р тфо р д у.
Оцей о г л яд найв ажн ішої д і я л ьно с ти наскр і зь мо л о д е ч ої д р ужини
ясно св і дчить про зма г ання, що б укра ї нську пі сню вивести із чисто
укра ї нських к онц е р т о вих мі сць і з а пр е з е н т у в а ти її ши рш ій американ
ській публиц і, оче видно тому, що мо л о дь люби ть укра ї нську п і сню й
хоче нею пов е лич а тися перед і ншими. Пр о г р ама цих виступ ів не була
ані пишна ані не мала на меті викликув а ти подив. Одначе, коли зва
жи т и, що це була д р ужина ама торс ьк а, то хоч не мала фінансової"
п і д т римки й в ир о б л е но го імени, вона всетаки причинил а ся б і льше до
р о з б у дже ння інтересу д о укра ї нської му зики, ніж с т а рша г енерац і я.
Тепер п р и з а д ума ймо с я, що з р о б л е но давн іше для пошир е ння укра
їнської му з ики в Америц і. Коли я п е р е х о джу д умк ою нашу минувшину,
то мені прос то з да є т ь с я, що від часу по ї з дки Укра ї нс ько го Нац і она л ь
но го Хору під упр а в ою п р оф. Ол е к с андра Коши ця в д р у г ому д е с я ти
л і ттю т е п е р ішн ь о го стол і ття, я не з а в в ажую по в ажних зма г ань д ля по
шир ення укра ї нської му з ики за ви ї мком т аких випадк і в, як от виступи
п р о ф. Р. Прид а т к е в ича з йо го т о в а ри с т в ом „Прия т елі Укра ї нської Му
з и к и " .
Що б на г лядн іше вик а з а т и, до чо го я зм і ряю, з а с т анов і мся напе
ред над му з ичними вид а вницт в ами. Чи було колись в минулому зма
гання с т ворити принаймні якусь му зичну б і бл і отеку, щоб мати одно
центральне дже р е л о, з я к о го міг би корис т а ти кожен, хто хоче студі
юв а ти а бо писати нові к омп о з иц і ї? Ма йже кожен хорист мусить д о б ре
на т я г а ти свою шию і видив л я ти свої очи, що б до г л я ну ти хоч що сь із
с т аро го п ожо в к л о го но тно го паперу. З в ич а йно в один примі рник нот
з а г л я д ає 5 або 6 хорис т і в.
Чи по ст і льки лі тах о р г а н і з а ц і йно го жи т тя не можна с пр омо г т и ся
на видрукув ання нот, прид а тних для всякої му зичної д р ужи н и? А чей-
же, к олиб хтось ф а х о во о п р а цюв ав і видав ноти до співу, т а ка пр а ця
опл а тил а сь би нав і ть ф і нанс ово. Хори, які мають ледви по к і лька при
мі рник ів нот для ц і ло го з а г а лу членів, р а до з а к у пи л иб по т р і бну кіль
кість примі рник ів для «вжитку всіх спі вак і в, як би їх можна лише д і ста-