Basic HTML Version
мо г ли тоді з р о б и ти і о с л а би ти мо с к в оф і л ь с т во такі д і яльні одиниці
як о. Д. Склепковий, парох, чи д -р Я. Лоп а т ин с ь кий, л і кар, чи учитель
Я. Б і ляк. Мій б а т ь ко, Ми к о ла Стасюк, вислужений авс тр і йський жан
да рм, був т еж д уже ревним р у с оф і л ом. Як т а кий пренумерув ав т о
д ішні русоф і ль с ь кі г а з е т и: Галичанина, Русске Слово, Голос На р о д а.
А т ак я кби для прикр а си і гармоні ї, що б ви т в ори ти д о б ру а тмо сфе ру,
пренумерув ав ще й польські Газети. Укра ї нс ький ча сопис ів не було
в нас ні яких. В мі стечку була Чит а л ьня ім. М. Ка ч к о в с ь к о г о, себто
к ацапс ь к а, а укра ї нської не було. Вся а тмо сфе ра була з , , йор" і
„ й о р ч и к ами ". Ча с ом можна було почу ти і що сь т а ке як „ укр а ї нець ",
але т і льки в знач інню з радник і в, я кихо сь „ма з е пинц і в ".
Вихов аний в т а к ому дусі, я т еж ревно допи с у в ав „ й о р ч и к и ",
чи їх де т реба було, чи ні. Крім ц ь о го ман і фе с т ув ав я с вою „ т в ерду
ру с с к і с т ь" ще й тим, що пос т і йно „ к а к а в" і „ ч т о к а в ". Але чому я те
все робив, то ц ь о го т а ки не знав і не ро з ум і в. А не ро з ум ів тому,
що вже тоді з а в в ажив, що можна т еж і по поль с ь ки г о в о р и ти і пи
сати, бо це т еж мова вища, але чисту р і дну мову т р е ба було в в ажа ти
з а просту. Тому, як уже г о в о р и л о сь т ою „ п р о с т ою" мо в ою, то писа
ти т р е ба було о б о в я з к о во по „рус ски", або по поль с ьки. В школі
писалось, що правда, фо н е т и к ою, але в дома з а вжди е т имо л ь о ґ і єю.
Чи т а л о ся т еж т в о ри пол ь с ь ких письменник і в, як Мі цке вича чи Сєн-
кевича. І це було д о б р е . З а те чит а ти т в ори укра ї нських письменник ів
в в ажа л о сь чимсь низ ьким, ма локул ь т урним.
Не можу ска з а ти, що б молоді було це ле г ко п е р ежив а т и. Я сам
б о р о в ся у своїй середині, бо все те вид а в а ло сь мені з нац і она л ьно го
боку я кимсь д и в о г л я д ом. І таке саме було з і ншими, що були в мому
віці. І т ому ми хит ались і вла с тиво не були по щи р о с т и: ні тут, ні там.
Вже змалку, як я х о див д о народної школи, пома г ав я т а к ож
свому б а т ь к о ви в ма с а р с ь к ому інтересі, який він вів. Я хот ів дуже іти
д о в ищих шк і л, але стало на тому, що п ішла сестра, а на б і льше не
було ма т е р і яльних з а с об і в. Та що сь було в мені т а к о г о, що мене в
д ома не в д о в о л я л о. Може це була з а д ушна а тмо сфе р а, а як ій д о в о
дил о сь тоді жи ти люд ям у ма лому г а лиц ь к ому мі стечку, а може мо
л о д е чий гін, що гнав мене куди інде.
В ч у ж и х
с т о р о н а х
І так ви ї хав я в 1908 році до Німеччини і опинив ся аж під Бремен,
де д і с т ав р о б о ту в текстильн ій фа б р иц і . Але тут, на чужин і, з а т ужив
знов за д о м ом і вернув н а з ад та далі пр а цюв ав у свого ба т ька. За
я кий сь час я знов по к инув Помо р я ни і в 1910 році п р а цюв ав в ма с а р-
стві у Львов і . Тут д о в го не з а б а р ив і знов вернув до дому. Одна че не
з а сид ів мі сця.
В 1911 році був уже в Відні. Це мі сто д уже мені п о д о б а л о с ь.
Воно з р о б и ло на мене таке миле вражі ння, що я вже р ішив у ньому