Basic HTML Version
р і внол ежник Києва, на полудн і. Кошт ом укра ї нс ьких же р тв та зни
щення Укра ї ни мо г ла спок і йно за плечима укр а ї нс ь ко го н а роду р о з
вив а тися куль т ура з ах і дної Ев р опи.
Серед тої б о р о т ь би в обороні цив і л і з ац ії Ев р о пи в и т в о ри в ся
о к р емий тип д у х о в о с ти укра ї нця. В п е ршу чергу йо го з амилув ання
д о волі та де т ерм і нац ія б о р о т и ся з к ожним о к уп а н т ом р і дної земл і,
буде ним пол як чи мо с к а ль, н імець чи т а т а рин. Др у га прикме т а, що
п р и р о д но виплив ає з першо ї, це почув ання люд с ь кої г і дности та
немов лица р с ь кої чести. Ці прикме ти укра ї нця п і дглянули нав і ть чу
жинц і . Великий фр а н ц у з ь к ий пис а т ель д о би осв і ченого а б с о лют и зму,
с ебто з др у г ої .половини 18-го стол і ття, Воль т ер, п і дкре слює, що
Укра ї на все пр яму в а ла д о с в ободи. Ро с і й с ь кий пис а т ель Олекса Тол-
стой Ст а рший з поло вини 19-го с тол і т тя п і дкре слює, що Укра ї на
ма рк антно в і др іжнює т ь ся тим від Мо с к о вщини, що в укра ї нця немає
почув ання холопс т в а, с ебто р а б с ь к о го пониження, й о г о
почу т тя
чести та людс ь кої г і дности в н еможл и в и ло в Укра їні і стнування а б с о
люти зму, навпаки ці прикме ти були все дже р е л ом жив ої демокр а т і ї.
Тол с т ой п о г о джуют ь ся з н імецьким пис а т елем та ф і л ь о с о ф ом з кін
ця 18-го стол і ття Ге рд е ром, що Укра ї на має б а г а то прикмет старин-
ної Г р е ц і ї Т е л л я д и, колис ки є в ропейс ь кої т уль т ури. Від них саме
п о х о д и ть часте пор і внування Укра ї ни д о Грец і ї -Гелляди.
Ки ї вський куль турний центр ще дов гі часи пі сля з а н е п а ду пол і
тичної сили Києва, с ебто по уп а д ку с т аро - укра ї нс ької ки ї вської д е р
жа ви, мав р іша л ьний вплив на цив і л і з ац ію насл і дниці старої Укра ї ни -
Руси, Ли т о в с ь к о - Ру с ь к ої Д е рж а в и. Л і т е р а т урна мова, ц е рко вна куль
тура, мистецтва, пр а во, жи в ц ем б у ли п е р ещі плюв а ні
на північ
ний зах і д, а т о г оч а сна укр а ї н і з ов ана ц е рко вно - с ло в ян с ь ка мова стала
д е ржа в н ою мо в ою Ли т о в с ь к о - Ру с ь к ої Д е рж а ви аж до п е рших деся
ток 17-го стол і т тя.
Под і бний т еж був вплив укра ї нс ької куль тури тих час ів на ру
мунів, нар ід нав і ть ла тинс ької мовної Групи. Не т і льки сх і дний сло-
вянс ький о б р яд хрис т і янс ької віри в з яли румуни з укр а ї нс ь ко го Києва,
але т а к ож л і т ера турну мову, що д о поча тк ів 17-го стол і т тя в Румун ії
була л і т ера т урною мо в ою.
Д е р ж а в н и ц ь к і
у к р а ї н с ь к і
з а л и ш к и а ж
д о к і н ц я
16-г о
с т о л і т т я
Ча с то прийма є т ь с я, що по упа дку з ах і дно - укра ї нс ь кої д е ржа ви
1340 року, з г л я дно 1349, с ебто зі смертю п е р еми с ь к о го в о є в о ди Дми
тра Де д ь к а, пр а вит е ля Галичини, з ак і нчила своє і стнування стара
укра ї нська д е ржа в а, вже тоді р о з б и та на к і лька малих кня з і вств.
Над і лі воно зовс ім т ак не було. Галичина, о к упо в а на По л ьщею, най
шла с я, правда, в н а й г і ршому пол і тичному положенні та про те поль
с ький к о р о ль Ка з имир, з а г а р б а вши Галичину, в в ажав її о к р е мою