Степан Сосновий був автором першого комплексного дослідження Голодомору

Так сталося що впродовж трьох останніх років я досліджував життя і творчість Степана Соснового, автора першого комплексного дослідження Голодомору-геноциду 1932-1933 років. в Україні.

Наприкінці січня 2018 року я написав до редакції „Свободи” прохання допомогти розшукати відомості про Тимофія Соснового, який був рідним братом С. Соснового.

Завдяки тижневику та іншим науков­цям вдалося дещо знайти. Як виявилось, обидва брати досліджували україн­сь­кий Голодомор. І саме вони вважають­ся піонерами у здійсненні першої демог­рафічної аналізи цих людських втрат.

Степан Сосновий – керівник економіко-статистичного відділу Харків­ської земельної управи (фото 1941-1942 років). Фото надане Олександ­ром Салтаном

C.Сосновий (1896-1961) – україн­сь­кий вчений, аґроном-економіст був автором наукового дослідження, де вперше було застосовано комплексний метод вивчення причин та наслідків колективізації та Голодомору 1932-1933 років в Україні. Він першим з-поміж науковців обрахував ймовірну кількість жертв та довів штучність Голодомору, вважаючи його актом пляномірного знищення українського селянства.

Народився С. Сосновий в селі Різдв’ян­ське, Херсонської губернії у родині селян. Отримавши у Харкові вищу освіту впродовж 1920-1930-их років працював у низці керівних та наукових установ першої столиці Української СРР. Був автором та співавтором більше 10 наукових статтей, загальний обсяг яких становить близько 50 друкованих аркушів. Незважаючи на дослідницький талант, низку публікацій, професорську посаду, С. Сосновий на початку 1930-их потрапив під „чистку кадрів“. Критика його новаторської позиції з боку колег Харківського землевпорядного інсти­туту, звинувачення у „антирадянських ухилах“, змусила вченого відмовитись від науково-педагогічної діяльности.

Протягом 1930-1940-х років С. Сосновий працював аґрономом у сільській місцевості, був безпосереднім очевидцем подій колективізації та Голодомору. Побачене та почуте зміцнило його антирадянські позиції.

З кінця 1941 по середину 1943 років разом з сім’єю мешкав в окупованому Харкові, де очолював Економіко-статичний відділ Обласної земельної управи, був одним з організаторів антирадянської виставки „Україна у ярмі большевізму“.

У харківській газеті „Нова Україна“ було надруковано низку статей С. Соснового. У них автор піддав жорсткій критиці сталінську „аґрарну рево­лю­цію“ та її жахливі наслідки, що оберну­лись для українського селянства тотальним штучним голодом.

Після завершення Другої світової війни родина Соснових залишилися жити в Україні. Наприкінці лютого 1950 року на території Ізмаїльської области С. Соснового було заарештовано. Після нетривалого розслідування, 27 травня 1950 року, його було засуджено до 25 років виправно-трудових таборів, з пониженням у правах строком на 5 років та повною конфіскацією майна. Покарання відбував у виправному таборі неподалік залізничної станції Шексна, Вологодської області. У часи хрущовської „відлиги“, урядова комісія переглянула вирок карної справи С. Соснового. Йому було скорочено термін ув’язнення до 6 років і 28 серпня 1956 року він вийшов на свободу. Разом з другою дружиною Єфросинією Поремською останні роки життя жив у Києві, де і помер. Родичів чи нащадків С. Соснового в Україні поки не виявлено.

З шести газетних публікацій у часописі „Нова Україна“ друга і третя статті були присвячені подіям Голо­домору. С. Сосновий першим з дослід­ників визначив причинно-наслідковий зв’язок між колективізацією і Голо­домором, ввівши в науковий обіг надзвичайно важливі демографічні показники, які стосувались обрахування ймовірних жертв сталінського „пле­бісциту смертю“. Головним мотивацій­ним чинником голоду 1932-1933 років С. Сосновий вбачав у прагненні більшовиків змусити селян працювати в колгоспах.

Не зважаючи на достатню кількість врожаю зернових, у 1932 році селяни мали виконати три більшовицькі заповіді: виконати плян хлібоза­готі­вель, розрахуватись натуроплатою за послуги машино-тракторних станцій, продати державі зерно за запропо­но­ваними нею заниженими цінами. Вчений іронічно назвав це явище „добровільний продаж“. Якщо додати до цього факт ліквідації селянами у 1930- 1931 роках хлібних запасів попередніх років, які спрямовувались на виконання пляну хлібозаготівель, факт насиль­ницького вилучення зерна – ми отри­маємо основні передумови голоду. Висловлюючи особисту ненависть, С. Сосновий називає Сталіна „ненажер­ливим кровопивцею“, волю якого слухняно виконувала „большевицька орда“, котра взялася виконувати вказівку кремлівського керівництва. „Спочатку зібрали з колгоспних комор те, що не було досі роздане колгос­пникам на трудодні, потім забрали фуражний фонд, далі – насіннєвий матеріял, нарешті, ходили по хатах і забирали в селян останнє зерно, з одержаних ними на трудодні авансів“, – наголошував С. Сосновий. І це – в умовах низького (у порівнянні з попередніми роками) врожаю 1932 року.

Надзвичайно високий плян хлібоза­готівель С. Сосновий вважав першо­причиною голоду, який стосувався усього українського народу. Персоніфі­куючи його ініціяторів, С. Сосновий, окрім Сталіна, називає „совєтську владу“ та „большевицьку партію“, тобто, всі керівні ланки СРСР та УСРР, причетні до цих подій.

Змальовуючи картину голоду, нази­ваючи його безпрецедентним випадком в світовій історії, С. Сосновий писав: „Жахливі часи! Незабутні картини. Українська земля переповнилася сто­гоном голодних, криком дітей, плачем матерів, на очах у яких поми­рали їхні знесилені діти, муками конаючих. Люди божеволіли і в божевіл­лі їли один одного. Смерть посіяна диктатором Сталіном, носилася над Україною.

В усіх селах, на дорогах, на полях України, всюди з обличчям змученим голодом, лежали загиблі від голоду. –Земля вкрилася трупами. Не встигали ховати померлих, і вони ставали здобиччю здичавілих собак“.

Більшовицьким злочином С. Сосно­вий визнає і факт приховування від світової громадськости факту голоду в Україні, а також свідомої відмови допомогти голодуючим, хоч у той час „елеватори були повні хліба“.

Найбільша частина статті С. Сосно­вого  має назву „Розміри нищення населення в 1932 та 1933 рр.“. У цьому контексті С. Сосновий виступив у ролі новатора. Адже до нього ніхто з нау­ковців не конкретизував загальну кількість загиблих. На відомості радян­ської статистики було марно покла­датись. Бо на відміну від голоду 1921-1923 років, „большевики, щоб приховати свій злочин, не тільки не друкували ніяких матеріялів, а навіть заборонили лікарям пояснювати причину смерти виснаженістю орга­нізму“. Автор наголошує, що встановити справжню цифру загиблих від голоду неможливо. Втім С. Сосновий все ж вдався до демографічної аналізи так званого природного і неприродного руху людности в Україні в цей період. У якості висхідного показника впродовж 1924-1927 років він – на підставі даних „Збірника статистично-економічних відомостей про сільське господарство України“ за 1939 рік –  приводить цифру 2.36 відс. природного росту населення на 100 осіб. Апелюючи до загальної кількости населення, яке, станом на 17 грудня 1926 року (часу перепису населення УСРР), становило 29,042,900 осіб, С. Сосновий подає ймовірну динаміку його збільшення. На його думку, (якщо взяти до уваги відповідне щорічне відсоткове зростання) насе­лення України станом на 1 січня 1932 року мало б становити 32,680,700 душ, на 1 січня 1933 року – 33,406,100 душ, а на 1 січня 1934 року – 34,258,000 душ. Однак, згідно результатів останнього передвоєнного перепису (без урахування приєднаних у вересні 1939 західноукраїнських земель), станом на 17 січня 1939 року кількість населення на Україні становила лише 30, 960,200 душ.  Це дало С. Сосновому підстави стверджувати, що „нестача населення на Україні в наслідок голоду 1932-1933 років становить 7,465,000 людей“. Адже, „коли б на Україні в 1932-1933 рр. не був організований голод, то в 1939 році ми мали б не 30,960,000, як виявилось внас­лідок перепису люднос­ти, а 38,426,000 душ населення, тобто майже на 7,5 млн. більше“, – наголошує вчений.

Наприкінці свого обрахування С. Сосновий розкладає загальну цифру, стверджуючи, що „з загальної кількости зумовленої голодом нестачі населення в 7,5 млн. людей 4,8 млн. загинуло з голоду (1,5 млн. у 1932 році і 3,3 млн. в 1933 році)“. Недостача у 2,7 млн. – це зменшення внаслідок зниження при­росту населення після голоду.

Виводячи загальні відсоткові показ­ники (18,8 відс. від загальної кількости населення УСРР), С. Сосновий підкрес­лює, що загибель чверті людности у такий короткий проміжок часу історія ще не знала.

С.  Сосновий у завершальній частині статті під назвою „Порівняльна кіль­кість загиблих з голоду на Україні з кількістю загиблих з голоду в Індії та під час Першої світової війни“, поси­лаючись на офіційні дані  Великої радянської енциклопедії, співставляє відсоткові демографічні втрати перма­нентних спалахів голоду в Індії, загиб­лих у Першій світовій війні та померлих внаслідок Голодомору в Україні. Він вказує на неспівставність загиблих протягом воєнних дій у різних куточках світу та померлих в Україні у мирний час внаслідок штучно організованого радянською владою голоду. „Виходить, що до загальної кількости населення країн, які брали участь у війні, число вбитих становило близько 0,9 відс. Навіть щодо призваних в армію число вбитих за роки світової війни становило тільки 14,2 відс. в той час, як на Україні за один рік, власне кажучи за 8-9 місяців 1932 та 1933 років з голоду загинуло 18,8 відс. сільської людноси. Під час світової війни щодня було вбитих 6,809 чол., а в останні два місяці 1932 року та в першому півріччі 1933 року на Україні помирало щодня з голоду близько 23 тис. людей. Кожні 3,5 секунди вмирала людина“, – наголошує С. Сосновий.

Такий розрахунок слід вважати відносним, адже автор статті загальну кількість померлих розділив на часово-просторові показники з врахуванням найлютішої фази тривалости голоду в першому півріччі 1933 року.

Статті С. Соснового стали дослід­ниць­ким дебютом, у якому було розкрито причинно-наслідковий зв’язок, обґрун­товані страшні статистичні дані ймовірних жертв та доведено штучний характер Голодомору 1932-1933 рр.

Таким чином, демографічно-статис­тичне дослідження, присвячене Голо­домору, слід вважати найґрунтовнішою аналізою подій, здійсненою у першій половині XX ст.

Вченому, за допомогою формули складних відсотків, вдалося встановити гіпотетичний приріст населення між 1933 та 1939 роками. Саме він і став визначальним у вираховуванні приб­лизної кількости померлих внаслідок Голодомору, влаштованого кремлів­ським керівництвом. У цій статті С. Сос­новий першим довів штучність Голодо­мору, вважаючи його терористичним актом, що у наш час співзвучне з терміном геноцид.

З часом, кількісні показники жертв голодомору визначені С. Сосновим, будуть використані українськими дослідниками і політиками.

Попри популярність наукової кон­цепції у дослідженні подій Голодомору і відсутності складу злочину, у неза­лежній Україні С. Сосновий не реабі­літований і донині.