16 квітня на 86-му році життя відійшов у вічність видатний вчений, організатор науки, засновник та багаторічний редактор журналу „Український історик” д-р Любомир Роман Винар. Його смерть після короткотривалої хвороби стала великою втратою для історичної науки, родини та колег.
Л. Р. Винар народився у родині педагогів у Львові 16 грудня 1931 року (офіційна дата народження – 2 січня 1932 року). Освіту, розпочату у Академічній гімназії, продовжував у таборових гімназіях Карльсфельді і Берхтесґадені), вивчав історичні науки в Мюнхенському університеті Максиміліяна Людвіка й Українському Вільному Університеті (УВУ), де одержав диплом з архівознавства та бібліотечних наук, здобув докторат та габілітацію в УВУ.
Вчений працював у низці американських університетів, серед яких найдовше – в Кентському державному університеті (1969-1996) в Огайо, де став засновником та директором Центру досліджень етнічних публікацій та культурних інституцій в США та видавав міжнародний журнал етнічних студій „Ethnic Forum” (1980-1995). Крім того, був професором УВУ.
Л. Винар відомий як автор понад 2,000 наукових досліджень, 37 написаних ним та 48 виданих за його редакцією книг, 28 бібліографічних довідників. Він бездоганно опанував методу наукового досліду, йому було притаманне глибоке знання історії, історіографії, бібліографії, джерелознавства та інших галузей історичної науки, а своїми науковими працями він заложив основи багатьох дослідницьких напрямів, серед яких одним із найвідоміших сьогодні є грушевськознавство. Його історичні дослідження були присвячені історії українського козацтва, визначним історичним діячам – від козацьких ватажків до провідних політичних діячів ХХ ст., подіям Української революції 1917-1921 років та Другої світової війни. Визнання здобули його бібліографічні та довідкові видання, пов’язані з етнічними музеями, архівами, бібліотеками, організаціями в США. В таких виданнях він завжди розміщував українознавчі матеріяли і тим поширював українознавство на міжнародному науковому форумі.
Він був засновником у 1963 році та багатолітнім редактором єдиного на Заході українознавчого історичного журналу „Український Iсторик”, ініціятором створення та багаторічним президентом, пізніше – pочесним президентом Українського Історичного Товариства (УІТ), яке вже понад 50 років об’єднує українських вчених світу. Завдяки Л. Винареві „Український Iсторик” став трибуною для обговорення актуальних наукових питань, через що одержав високу оцінку фахівців в Україні та за її межами.
Л. Винар був членом і входив до складу керівництва провідних українських наукових об’єднань в діяспорі та американських наукових товариств, був одним з ініціяторів створення, а пізніше й президентом Української Американської Асоціяції Університетських Професорів, заступником голови Асоціяції для дослідження національностей СРСР і Східньої Европи, неодноразово очолював Світову Наукову Раду при Світовому Конґресі Українців, був дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка, очолював Історичну секцію та був віце-президентом Української Вільної Академії Наук у США. У 1989 році увійшов до президії Української Національної Ради, очолював Академічну раду останньої. Як фахівець міжнародного рівня з етнічних студій, у 1968-1970 роках був консультантом українознавчої програми Гарвардського університету.
З невтомною енерґією протягом життя вчений був ініціятором й організатором різноманітних наукових, видавничих та організаційних проєктів, численних наукових конференцій (серед яких і проведені за його ініціятивою та підтримкою три міжнародні конґреси українських істориків) в Европі, США, Канаді, а за часів незалежности – в Україні.
Під керівництвом Л. Винара УІТ стало патроном історико-меморіяльних музеїв Михайла Грушевського у Києві та Львові, Інституту досліджень української діяспори Національного університету „Острозька академія”, нав’язало співпрацю з університетами та науковими інститутами Національної Академії Наук в Україні.
Заслуги Л. Винара перед українською наукою високо оцінені дослідниками в діяспорі та Україні. СКУ нагородив його медалею св. Володимира, президія НТШ у Львові – медалею Михайла Грушевського (Львів, 1994), йому надано ряд інших відзнак та звань.
Л. Винар понад 50 років прожив у щасливому шлюбі з Анною Терезою з роду Кузьмич (1944-2013), залишив у глибокому смутку доню Наталію Винар-Чамберс з чоловіком Енді Чамберсом, онуків Ростислава та Різ, племінників Тараса, Михайла та Роксоляну Винар.
Похорон і Панахида відбудуться о 10-ій ранку 1 травня в Українській католицькій церкві св. Андрія (Парма, Огайо). Замість квітів на могилу просимо надсилати пожертви для видання журналу „Український Історик” (P.O. Box 674074, Marietta GA 30066).
Вічна Йому пам’ять!
Від Президії УІТ
д-р Алла Атаманенко,
Острог, Рівненська область