8 березня, 2016

„Ostpolitik“ триває?

Зустріч Папи Франциска з Патріярхом Московським Кирилом, що відбулась 12 лютого на Кубі, на летовищі Гавани, широкі кола української громадськости – журналісти, політологи, вже не кажу про численних віруючих людей – сприйняли неприхильно.

Патріярх Української Греко-Католицької Церкви Святослав також не приховував свого розчарування, але закликав вірних зберігати розважливість і спокій. Де тут вже до спокою, коли наша Церква знову стала заручником плянів ватиканських архітектів від відомої „остполітік“. Довгі роки і десятиліття вони вели потаємні торги з московським православ’ям, а для УГКЦ була відведена роля неминучої жертви: вона була перешкодою для Ватикану у потаємних змовах з московським православ’ям.

З цією політикою Ватикану мужньо і чесно боровся Патріярх Йосиф Сліпий. Це історія. Здавалось, що після виходу УГКЦ з підпілля і повернення Верховного Архиєпископа Мирослава-Івана (Любачівського) в Україну все це пішло в забуття. На жаль‚ дійсніть виявилась, на наших очах, іншою.

Ватиканські кола повідомляли, що Папа Франциск до цієї гаванської зустрічі готувався довго і в листопаді минуло року сказав, що без жодних передумов готовий зустрітися з Патріярхом Кирилом: „Я піду‚ куди тільки побажаєш. Можеш мене повідомити – я буду там“. Чому така нагальна потреба? Зустрінеться, навіть без жадних передумов і де схоче Кирило? Це звучить очевидним пониженням Ґлави вселенської Католицької Церкви, яка нараховує понад мільярд вірних.

Що сталось? З уст Папи Фраціска це звучало‚ як крик про порятунок‚ як надія вхопитися за останню соломинку. Нею є Москва?

Чи Папа Франциск не знає‚ хто є Патріярх Кирило в політичній стратегії Кремля? Не знає‚ що московське православ’я є лише прикриттям завойовницьких плянів Володимира Путіна? Не знає‚ що вірні в Україні зрікаються Московської Патріярхії‚ усвідомлюючи її зв’язок з Путіном і путінською аґресією проти України? Нарешті‚ чи Папа не знає‚ що фактично православний світ, який начисляє майже 250 млн. вірних‚ очолює Вселенський Патріярх Вартоломей‚ з яким належить вести діялог і вирішувати проблеми єдности християнських Церков?

Христова Церква поділилась у 1054 року на католицьку і православну гілки. Російська Православна Церква не має до цього жодного стосунку, бо в той час Росія як держава не існувала. Можна було сподіватись, що під час зустрічі буде мова про молитовно-релігійні й богословські питання у дусі – „щоб усі було одно“. Що Папа Франциск скаже Патріяхові Кирилові, що не треба переслідувати інші конфесії, не треба благословити аґресію і вбивства невинних чи інакше думаючих людей. Тоді, ця особлива нагальність у зустрічі мала б хоч якесь оправдання.

На жаль, так не сталось. Не говорили про молитву і всепрощення, а про політику. І також‚ як завжди раніше – про нас‚ себто про Українську Католицьку Церкву східнього обряду, але без нас.

Дивує, Що Папа Франциск не був цього свідомий, дивує‚ що його ватиканські дорадники не спромоглися на мудру пораду. Дивує‚ що Папа Франциск‚ одержавши перед гаванською зустріччю спеціяльнмі‚ до теми‚ листи від Владики Бориса Ґудзяка й о. Петра Ґаладзи, які вказували на актуальні проблеми релігійно-церковного життя в Україні‚ не взяв цих аналітичних текстів до уваги.

З Божою допомогою‚ Українська Греко-Католицька Церква, яку ліквідувала комуністична Москва несвятими руками московського Патріярха, вижила і сьогодні росте і розвивається. Тому Москва – і політична‚ і релігійна – знов і знов намагається її знищити, бо вона високо тримає прапор християнської і національної правди.

47 років тому, у 1969 році‚ наші владики на Синоді у Римі написали спільного листа-прохання до Папи Павла VІ, щоб підніс нашу УКЦеркву‚ одну з найбільших Церков східнього обряду, до гідности патріярхату. Через півтора року прийшла відповідь до Ісповідника Віри Митрополита Києво-Галицької Митрополії Блаженнішого Йосифа, у якій було сказано, що не можна здійснити цього прохання під сучасну пору, з причин історичних, канонічних і пасторальних, а згодом додано – і через відсутність території. Не бралось до уваги територію людсьих душ, що у Христовій Церкві найбільш сутєве.

А 26 років тому, під час авдієнції у Папи Івана-Павла ІІ всіх наших владик, Митрополит Володимир  Стернюк запитав‚ коли буде визнаний патріярхат УКЦеркви. Папа Іван-Павло ІІ відповів: тепер вже немає проблеми. І на цьому зависло. Бо Ватикан чекає „зеленого світла“ з Москви.

Папа Франциск, як вселенський єрарх Христової Церкви‚ повинен краще знати історію Церкви, свою паству і її законні бажання. Українські владики на чолі з Патріярхом Святославом мають сказати Апостольській Столиці, що зустріч Папи з Патріяром Кирилом виявилась не пасторальною, а суто політичною і є великою моральною поразкою Ватикану.

Ню-Йорк

Коментарі закриті.