Надію Савченко треба знову рятувати

Коли Президент Росії Володимир Путін випустив Надію Савченко з в’язниці, розпочалася нова сторінка у її життєписі. Під час неволі бранку внесли до виборчого списку партії „Батьківщина“ і вона стала депутатом Верховної Ради, а також делеґатом до Парляментської Асамблеї Ради Европи (ПАРЕ). Це зробили не заради якихось особистих якостей Н. Савченко, а для надання недоторканости її особі. Йшлося про ще одне протистояння України проти Росії.

У боротьбі потрібна українська книжка російською мовою

Ідеологічна війна Росії проти України у розпалі. 6 липня оглядач Алекс Зоркий оприлюднив на сторінці інтернет-порталу „Преса України“ свою статтю „Російська книга, як отруйний продукт у привабливій упаковці“. Він пише: „Багато хто з патріотів України за те, щоб антиукраїнська література взагалі не потрапляла на територію нашої держави. Але не усі підприємці є свідомими громадянами, тому принципи торгівельної вигоди покищо перемагають патріотичні гасла про те, що під час війни треба обмежити будь-яки торгівельні стосунки з Росією. Причому саме література аґресора може мати отруйний зміст.

Польща хоче примирення через упокорення України?

З великою симпатією ставлюся до поляків. Мені імпонує їхня волелюбність, що зламала хребет комуністичній системі, бажання жити краще, як німці. Імпонує їх прихильність до України, солідарність з нами у війні з Росією, роля адвоката України в Европі. І багато чого іншого. Ця симпатія у мене ще з дитинства.

Українофоб у мантії декана

Війна проти України точиться не тільки на фронті, але й у глибокому тилу. Доказів цьому – предостатньо. У 2015 році декан історичного факультету Ужгородського національного університету Володимир Фенич видав книжку з претензійною назвою: „Угорська Русь і „Ганнібалова присяга“: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною“. У ній доцент УжНУ на півтори сотні сторінках розглядає статті Михайла Драгоманова та його послідовників про Закарпаття. Власне книжку складають цитати з праць та коментарі до них самого В.

Евроскептицизм у дії

23 червня референдум у Великобританії закінчився незначною, та все ж перемогою евроскептиків: 52 відс. англійців віддали свої голоси за вихід країни з Европейського Союзу. Попри те, що Лондон заздалегідь готував до цього свого кроку европейську і світову суспільну думку, неґативний результат опитування виявився болючим і мовби неочікуваним. Коли ж вляглася буря перших коментарів та оцінок, на поверхні зосталися переважно два погляди на справу: що це лише початок кінця ЕС, і за Британією потягнеться черга референдумів в інших країнах. І протилежна позиція: ЕС витримає це випробування і вийде з нього ще сильнішим.

Облудна імперська пропаґанда триває

Коли відзначали 30-річчя перемоги в Другій світовій війні, нас, молодших школярів, поставили живим ланцюгом для колони ветеранів, що рухалася центральною вулицею містечка. Все було дуже урочисто: нагороди на грудях сивочолих ветеранів, квіти, червоні прапори, пісні. Усе це прошило серце відчуттям значущості цього дня, справжнього народного свята. Звісно, ми тоді ще не знали абсолютно нічого про підступи сталінізму, про репресії, про братання з Гітлером, пакт Молотова-Рібентропа, спільну параду двох армій, багато чого іншого. У перебудовний період, перед розпадом СРСР, я, уже молода журналістка, у рідному містечку 9 травня потрапила на ту ж центральну вулицю, де відбувались урочистості.

Україні потрібен технократичний уряд, кажуть міжнародні експерти з економії

КИЇВ. – Склад Кабінету Міністрів, запропонований провідним претендентом на посаду голови уряду України Володимиром Ґройсманом, не викликає захоплення. Про це заявив 13 квітня відомий економіст Тімоті Еш, який очолює напрямок кредитної стратегії щодо Центральної Европи, Близького Сходу та Африки у японській фінансовій компанії „Nomura“. „Україні потрібні радикальні зміни та значні ідеї. Покищо я не відчуваю, що склад уряду це відображає“, – написав він у своєму Twitter.

Freedom House: якщо Україна зможе подолати свої проблеми – надихне інших 

Україна має шанс стати найяскравішим прикладом успіху демократії на пострадянському просторі, вважає правозахисна організація Freedom House. Її експерти покладають великі надії на витривалість та прагнення українців до свободи і добробуту. Новий звіт організації про ситуацію у Східній Eвропі та Евразії загалом досить похмурий: вплив економічної рецесії, криза з біженцями у Европі та наступ на демократію в Росії створюють серйозні проблеми для багатьох країн, кажуть у Freedom House. Україна за такими показниками, як рівень корупції, незалежности судочинства та ефективности урядування дуже відстає у рейтинґах, вибудуваних дослідниками Freedom House. Але є підстави для сподівань, каже представник організації Нейт Шенкан.

Юридичний розбій

Після закінчення суду над Надією Савченко в Ростовській області Росії триває суд над селянином Сергієм Ливиновим. Його утримують у тому ж слідчому ізоляторі Новочеркаська, що й Н. Савченко. Спершу його намагалися представили „українським карателем“, який скоїв масові вбивства мирного населення (вбив 39 осіб), але слідство не представило жодних доказів цього злочину, тому звинувачення змінили на розбійний напад, скоєний на території України. Було також доведено, що до попередніх доказів про вбивства С.

МЗС України осуджує Юрія Сергеєва

3 березня у київському інтернет-виданні „Европейська правда” з’явилася публікація Сергія Сидоренка „Як звільняли Юрія Сергеєва: приховані подробиці відомого скандалу”. Автор пише: „Готувати цей текст ми взялися ще тиждень тому, коли авторитетний експерт, голова Майдану закордонних справ Богдан Яременко оприлюднив дані про ганебні дії керівництва Міністерства закордонних справ (МЗС) при звільненні Посла України в ООН Юрія Сергеєва”. Далі автор публікації ретельно повторює претензії МЗС до Ю. Сергеєва, які полягають у тому, що дипломат почав розглядати пропозицію щодо лекцій в Єйльському університеті ще на посаді в ООН, що повідомлення дипломата про те, що міністер Павло Клімкін уникав зустрічі з ним „виявилися нещирими”, що „Ю. Сергеєв перед своєю відставкою пробув у Києві не два місяці і навіть не один, а лише декілька днів”.