Біля 4-го бльоку АЕС, накритого новим саркофагом.

Екскурсія журналістів до Чорнобиля 

КИЇВ. – 22 грудня 2016 року Державне аґентство України з управління зоною відчуження Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС) влаштувало для журналістів екскурсію в Чорнобильську зону, щоб показати зміни, що сталися на ЧАЕС та перспективи, що очікують зону відчуження найближчим часом. Після майже трьохгодинної подорожі досить похмурим в цю пору року Чорнобильським поліссям наш автобус досягнув мети. Після проходження огляду ми в’їхали на територію нового сховища відпрацьованого ядерного палива, де нас керівництво ознайомило з введенням в дію нових сховищ для переміщення та сухого зберігання протягом 100 років відпрацьованого палива з трьох бльоків ЧАЕС. В міжнародному проєкті вартістю в 381 млн.

Садиба Володимира Вознюка в селі Цибулевому. (Фото: Микола Правда)

Від „Гайдамацької Січі“ до отаманів Холодного Яру

На свято Покрови 30 мешканців Кропивницького, організованих істориком-просвітянином Юрієм Митрофаненком, вирушили у подорож, щоб глибше пізнати рідний край, зрозуміти і відчути тих його захисників. Серед нас був і один із захисників Донецького летовища Євген Сушко. Мандрівники відвідали Володимира Вознюка із села Цибулевого – людину цікаву й незвичайну. Уродженець сусіднього Чигирина, де все дихає історією, він осів у селі й викупив кілька покинутих хатин з метою створити заповідник „Гайдамацька Січ“. Мальовнича садиба оточена козацьким частоколом з викладеними камінцями і дерев’яними плашечками-стежечками.

Дрогобицька церква св. Юра. (Фото: Олександер Костирко)

Дерев’яну церкву в Дрогобичі охороняє ЮНЕСКО

В 2013 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО було внесено 16 українських дерев’яних церков, вісім з яких знаходяться на території Польщі, а вісім – в Україні. Першою у цьому списку значиться дрогобицька церква св. Юра, як найкраще збережена зовні та всередині історична, культурна та релігійна пам’ятка. У травні мені пощастило відвідати цю церкву. Живучи серед величезних лісових масивів, українці з деревини будували храми, аж поки з Візантії не прийшла мода на кам’яні храми.

Українська група у вишиванках на корабельних вечорницях.  Позаду – тріо „Аметист“. (Фото: „Diamond Princess“)

В далекому морі зустріли українців

Мандрівники  „Zenia’s Travel Club“ 22 жовтня-16 листопада 2016 року побували у цікавій подорожі до далекої  Азії. Холодного, дощового  дня автобус з-під Церкви св. Івана  Хрестителя у Випані, Ню-Джерзі, нас привіз на летовище  ім. Кенеді, звідки ми полетіли в Токіо.  Після кількох днів в Токіо та Сінґапурі на пароплаві „Diamond Princess“ ми подорожували 17 днів, оглядаючи цікаві міста Далекого Сходу. Вже першого вечора ми слухали прекрасну музику, знайомилися із новим оточенням.

Свято вишиванок в Стрию. (Фото: Олександер Костирко)

Місто Стрий дарує затишок

Кожного разу, відвідуючи Стрий, відчуваю затишок міста. Можна за невеликий час обійти його і побачити головні історичні будинки, пам’ятники. Зараз проживає тут близько 60 тис. чоловік. Назва міста походить від річки, яка тут протікає.

Володимир Єфимов (ліворуч) у пошуках родичів з мешканцями Закінтоса Нікосом Пападатосом та Фрондіскою Буржіезі.

На острові мого прапрадіда

Жовтень я прожив на грецькому острові Закінф. Острів красивий – гори над кришталево прозорою водою моря, м’який середземноморський клімат, розмаїття рослинности. На острові є на що подивитися, є де розважитися і відпочити душею. Це і затока Наваґіо з високими скелями над морем і цікавими ґротами, блакитні печери на мисі Скінарі, Кам’яний парк „Аскос“ площею 500 тис. квадратних метрів, острівець Маратонісі, де живуть чи не найбільші у світі черепахи, аквапарк у місті Закінтосі, столиці острова.

Під Миколаївську церкву переробили колишню турецьку мечеть. (Фото: Олександер Вівчарик)

Очаків: непросте повернення в Україну

На Очаківському пляжі переважно чутно українську мову. Ще й із західним акцентом. А ще зовсім недавно було не так. До 2014 року сюди приїздило багато росіян. Їх приваблював чудовий клімат цієї місцевості і дешеве проживання, а також запобігання місцевих жителів перед гостями з півночі.

Панорамний вигляд міста Миколаїв, Львівської области. (Фото: карпати.інфо)

Маленьке‚ але цікаве місто Миколаїв над Дністром

15-тисячне місто Миколаїв, хоча й лежить від Львова за 40 кілометрів, але для пересічного українця губиться в тіні іншого Миколаєва – обласного центру на півдні України. І хоча Миколаїв галицький лежить біля траси Київ-Чоп і заїхати в нього не складає жодного труду, для більшости подорожувальників він асоціювався з місцевим цементним заводом, чиї високі труби пихтіли в небо густим білим димом, змушуючи автотранспорт додавати швидкости, аби чимдуж проїхати це рукотворне екологічне лихо. Однак‚ нині завод, що входив до десятки найбільших виробників цементу в неозорому СРСР, трубами не димить, бо вже давно дише на ладан, конаючи в останніх конвульсіях чужоземних власників. І в Миколаєві можна спокійно відчиняти вікна, не стираючи через кілька годин густий шар сірої пилюки з внутрішнього підвіконня. Місто пережило індустріяльну добу своєї історії і нині шукає нову нішу для себе.

При вході в домову церкву вбачається історичний мур, якому уже 250 років.

Оживає найдавніший монастир 

ЖИДИЧИН‚ Волинська область. – Йдучи до ще незвіданої давньої святої обителі, уявляв її величною, замковою, з метровими мурами. Але монастир у Жидичині не виправдав цих сподівань. Бо тут попри дійсно потужні мури й підмурівки фактично немає прадавніх будівель. „Золоте яблучко“, як називали обитель у давнину за її красу, з віками втратило свою привабливість.

Пам’ятник Юрієві-Францеві Кульчицькому у Львові. (Фото: Ігор Галущак)

З віденською кавою до Львова 

Кілька років тому в Львові рятівникові Відня, уродженцю села Кульчиці, що на Львівщині‚ Юрієві-Францеві Кульчицькому встановили пам’ятник. Саме він понад 300 років тому заснував у Відні звичай пиття кави, який швидко поширився в інших країнах. Під час турецької навали на Відень в другій половині XVII ст. завдяки проведеному ним блискучому розвідувально-диверсійному рейду в тилу супротивника була отримана важлива інформація про реальні сили ворога та пляни його наступу. Військо розгромило величезну турецьку армію з найменшими втратами під австрійською столицею у знаменитій битві европейських народів 12 вересня 1683 року під проводом польського короля Яна ІІІ Собєського.