Я подивилася на фільм про Голодомор

24 лютого я мала нагоду побачити новий фільм про Голодомор під назвою „Гіркі жнива“ („Bitter Harvest”). Я вийшла з театру емоційно вичерпана пережиттям трагедії Голодомору та як це все вплинуло на життя головних персонажів фільму та на їхніх односельців. Фільм надзвичайно вміло передав цей трагічний період в нашій історії та по-мистецьки відтворив сцени українського побуту, звичаїв, чудові краєвиди, групові сцени війни, аґресію ворога, та передав це все вмілою грою акторів. Хочу висловити свою велику вдячність режисерові Юрієві Менделюкові, фундаторові Янові Ігнатовичеві та всім тим особам, яких неможливо вичислити, а вони доклали стільки зусиль, щоб випустити фільм такої високої якости. Також хочу відмітити і дати велике признання Адріянові Британові за його фахову і вичерпну рецензію на цей фільм в тижневику „The Ukrainian Weekly“ 19 лютого.

Області не перейменовано

В Україні перейменували місто Дніпропетровськ на Дніпро‚ що я вважаю за невдалу заміну‚ бо є вже назва ріки Дніпро. Краще було б Січеслав або вже Дніпровськ. Кіровоград назвали Кропивницький. Ця назва‚ на мою думку‚ є добра. Але газети‚ в тім і „Свобода“‚ далі пишуть Дніпропетровська і Кіровградська область.

Спадщина поета-пластуна

Сильно, глибоко образно і пророче звучать поетичні рядки літературного твору „Похід орди“ талановитого поета на теренах діяспори Андрія Гарасевича‚ 100 ліття з дня народження якого і 70-річчя з часу смерти відзначає цього року українство:

За ними чад попалених руїн,

Осіннє небо мається в загарах‚

І дзвонить вітру похоронний дзвін. А. Гарасевич прийшов до цього світу неспокійного 1917 року і прожив коротких 30 літ, трагічно загинувши при підкоренні однієї з альпійських вершин. Відомий сучасникам як поет, музикант, пластун, альпініст. Пам’ять про нього зберігається в українських серцях.

„Я не хочу збирати жалі…“

Хотілося б познайомити діяспору з 17-літньою поеткою з маленького села Жернівка на Чернігівщині Лілею Висоцькою. Минулого року (тоді 16-річна) вона здобула першу нагороду на дитячому поетичному конкурсі за вірш „Осінні ніжні та прозорі небеса“. Нещодавно я дістала вістку від Лілії, де вона пише, що навчається зараз у Глухівському педагогічному університеті ім. Олександра Довженка на факультеті філології і історії за спеціяльністю українська мова і література. Пропоную вашій увазі її твори:

Я не хочу збирати жалі, 

Вишивати їх чорним по чорному. 

Що робити, коли на землі 

Кряче смерть розколошканим вороном.

Шукаємо матеріяли з українського Перемишля

Уже шість років минає‚ відколи українці у Польщі знов стали власниками Українського народного дому в Перемишлі. Цей період був насичений важкою роботою, плянуванням, збиранням фондів. Це також час наповнення відремнотованих приміщень культурною діяльністю. В одному з приміщень плянуємо зробити постійну виставку з фотографіями, документами та іншими експонатами з минулого. На жаль‚ ми сьогодні не маємо відповідної кількости матеріялів, щоб це виконати.

Проблеми Чорнобиля залишилися

За нас, за Україну, дуже боляче і прикро. Роблю, що можу, все для справи. Дітей з забруднених територій довкола Чорнобиля 16 років поспіль посилаю на оздоровлення в Ірляндію. Через „Зелений світ“ допомагаємо як добровольці нашим воякам на фронті. У 2011 році вийшла моя книга, написана разом з великим екологом Олексієм Яблоковим з Росії і Василем та Олексієм Нестеренками з Білорусі, „Чорнобиль.

Колядники-полазники прийшли до Софії і Ярослава Холявків з Сянока.

Ми ще зовсім не пропали

Минає різдвяний час. Час, в якому так весело жили наші люди на своїх землях‚ як багатьом здається, відійшов в забуття, усе‚ надбане предками пропало. Буває, пригадую слова мого покійного тата про його дитячі роки, про його молодість в рідному Улючі‚ коли він дитиною ходив „полазником“ від сусіда до сусіда з віншуваннями. Нашого Улюча давно нема. Улюч перестав існувати у 1946 році, коли польське військо спалило його.

Фундація УВУ проведе збори

Річні загальні збори членів Фундації Українського Вільного Університету (ФУВУ) відбудуться 25 березня‚ о 2-ій год. по полудні‚ у домівці ФУВУ (136 Second Ave., New York). Згідно з статутом участь членів ФУВУ у річних загальних зборах є особистою, тобто мандати не передаються. Запрошуємо до участи членів, а також гостей‚ зацікавлених діяльністю ФУВУ та УВУ. Обрано підготовчу номінаційну комісію у складі: Марія Поліщук – голова, Юрій Стецко та Іван Буртик – члени.

Шукаю нащадків Костянтина Теплицького

Мені 48 років. Я вчу дітей німецької  мови і вже 20 років складаю генеалогічне дерево нашого роду по лінії батька Івана Теплицького. Вже розшукала сліди сотень родичів‚ але не можу знайти двоюрідного дідуся Костянтина Теплицького. Він народився в селі  Джулинці Подільської губернії. Тепер це Бершадський район Вінницької области.

cdface

Випустили записи пісень про війну

Фонд „Приятелі Збройних Сил України” випустив в Україні альбом-компакт-диск пісень „Укропен“‚ який включає 14 пісень про війну на сході України у виконанні провідних українських музичних колективів і співаків. У низці цих пісень-баляд зберігається помітний вплив української народної пісенної традиції, проте їхня музична композиція і обробка в повній мірі вписується у рамки найсучасніших жанрів і течій світової поп-музики. Координаторами цього благодійного проєкту є Юрій Поляков, Михайло Дзюба і Сергій Тягнирядно, які складають велику подяку всім музикантам і небайдужим людям за участь і підтримку. Весь прибуток з продажі призначений на підтримку українських воїнів-фронтовиків, яких музиканти часто й відвідують з концертами у зоні війни. Диск можна купити на інтернет-сторінці Української асоціяції Північної Каролайни: ncua.inform-decisions.com/, де можна також послухати три пісні з альбому, або замовити електронною поштою: ukropencd@gmail.com.