З нагоди 70-ліття ланки відбиванки Українського Спортового Клюбу (УСК) Ню-Йорк приятелі звернулися до мене з пропозицією написати про перші роки ланки вібиванки УСК та змагунів, що її творили. З приємністю пишу про цей, мій улюблений спорт та про час найбільшого розквіту відбиванки нашого клюбу у Ню-Йорку (1949-1954 роки).
Коли внаслідок воєнної хуртовини ми опинилися в таборах переміщених осіб в Німеччині‚ то не тільки зберегли любов до нашого краю, але й наші традиції, культурні надбання та спорт. В таборах творилися спортові товариства, де молодь активно вправляла спорт під опікою наших чільних змагунів та ентузіястів спорту. Я ділив свій вільний від науки час між Пластом і спортом. Влаштовувалися міжтаборові чи міжклюбові змагання з відбиванки, футболу, кошиківки, легкої атлетики та інших ділянок спорту. Відбувалися теж крайові змагання та олімпіяда переміщених осіб різних національностей.
Після одних змагань моєї пластової відбиванкової команди з „Левами“, у Мітенвальді, мене обрали до української збірної команди відбиванки на Олімпіяду. Мені, 18-літньому юнакові‚ це була велика честь. Олімпіяда переміщених осіб була дуже популярна, а наші футбольні та відбиванкові збірні вийшли переможцями. Це все скріплювало в нас спортові вміння і коли настав час виїзду за океан (1949-1950 роки) ми винесли їх на наші нові місця поселення.
У Ню-Йорку, весною 1949 року‚ у вільний від науки чи праці час, ми знову почали завзято вправляти відбиванку та створили ланку відбиванки при УСК, який вже існував з 1947 року (ланка футболу).
У нашій команді відбиванки були Володимир та Ігор Сохани, Роман Гринішак („Циган“),Тарас Гунчак і Володимир Мручкевич (всі УСК, Ляндсгут), Лев Вербицький („Леви“, Мітенвальд), Роман Павлюк („Орлик“, Бертесґаден), Любомир Осадца („Дніпро“, Байройт). Деколи з нами виступали ще наші заслужені відбиванкарі Володимир Баранецький (УССК‚ Мюнхен), Юрій Городиловський („Січ“‚ Реґенсбурґ) та Теодор Ступницький („Леви“‚ Мітенвальд).
Почали з внутрішніх клюбових турнірів, товариських змагань з іншими українськими клюбами – УСК-Нюарк, „Тризуб“-Філядельфія, Білоруський спортовий клюб „Німан“-Савт-Рівер, Пласт-Пасейк, а опісля „Чорноморська Січ“-Нюарк, „Беркут“-Перт Амбой, Бриджпорт, Честер та Ютіка. Проводили турніри відбиванки на українських оселях, фестивалях та в спортових залях Ню-Йорку, Нюарку, Філядельфії, Савт-Ріверу й інших.
Утворилася при УСК теж жіноча ланка відбиванки. Жіноча команда мала гарні успіхи. Змагалися в той час лише чотири команди, а саме УСК-Ню-Йорк, УСК-Нюарк, „Тризуб“-Філядельфія та Пласт-Пасейк. Першу жіночу команду УСК творили змагунки Дада Гентиш, Xристя Шлемкевич, Оля Ляхович, Слава Лютак, Люба Декайло, Стефа Дорош і Влодзя Кальницька.
Чоловіча команда впродовж перших п’яти років в змаганнях і турнірах українських команд була неперевершена. Ми творили теж основу репрезентативної збірної, яка виступала на змаганнях з американськими командами за чемпіонат східних стейтів США. Команда теж була переможцем українських спортових турнірів, що відбувалися під час фестивалів у Канаді.
В США ми гідно репрезентували українців у відкритих американських турнірах за чемпіонат східних стейтів, що відбувалися у більших містах східнього узбережжя. Ми часто здобували одне з перших п’яти місць серед пересічно 25 команд-учасників. В 1953 та 1954 роках ми здобули чемпіонат Метрополітальної відбиванкової ліґи Ню-Йорку. У змаганнях в американських турнірах в команді виступали теж Ігор Заяць („Тризуб“) та Григорій Арцюшенко („Німан“) з управителями Романом Лисняком та Богданом Гайдучком. В пізніших роках склад нашої команди поповнили змагуни Орест Наливайко, Роман Вітюк, Михайло Мочула, Ігор Ольшанівський та інші. Під час гри в нас завжди домінувала товариська братерська атмосфера, що побіч технічного вміння причинялося до наших успіхів.
Після цих п’яти років настало сповільнення активности нашої команди. Л. Вербицький внаслідок пошкодження коліна був змушений обмежити свою участь, Л. Осадца виїхав до Арізони, а відтак до Каліфорнії, Т. Гунчак відійшов на службу в армії, Р. (Вельо) Павлюк концентрувався більше на футболі‚ а Р. Гринішак продовжував змагатися в команді. Я теж продовжував змагатися та почав тренувати молоду пластову команду відбиванки.
Восени 1958 року разом з Мироном Лепкалюком ми організували репрезентативну команду відбиванки під назвою Український відбиванковий клюб „Плай“ (New York Ukrainians), щоб грати в міжстейтових чемпіонатах сходу та центральних стейтів США і вкінці за чемпіонат США. В команді змагалися колишні члени збірної Юґославії Гаврило Будишин та Юлько Йост. Інші змагуни – І. Сохан (капітан), Богдан Трешньовський, І. Заяць, Р. Гринішак та Влодко Кутан. За короткий час свого існування (два роки на міжстейтовій арені), „Плай“ був переможцем 23-ох турнірів східніх та центральних стейтів та здобув чемпіонат Канади (Торонто‚ листопад 1959 року). Однією з перших наших перемог була на турнірі в Балтиморській Арморі (грудень, 1958 рік). Команда змагалася двічі за чемпіонат США в Ді-Мойні, Айова (1960 рік) та в Даласі, Тексас (1961 рік). В обох чемпіонатах „Плай“ здобув четрверте місце.
Ще сьогодні в домі УСК обіч трофеїв і чаш здобутих УСК в 1949-1955 роках зберігаються теж трофеї‚ здобуті „Плаєм“.