8 вересня, 2016

25 років тому США визнали незалежність України завдяки діяспорі 

ВАШІНҐТОН. – Радник Гельсінкської комісії США Орест Дейчаківський 27 серпня переглянув історичну періодику 1991 року. За радянських часів Київ був поневолений, нагадав О. Дейчаківський, тому заклики до незалежности лунали гучніше з-за океану. „Вимушені переселенці, які опинилися у Европі після Другої світової війни, приїхали сюди і почали вчити своїх дітей тому, що таке Україна. Вони були дуже вмотивовані та політично активні. Те покоління жило заради того, аби побачити незалежну Україну. І було дуже активним у промоції незалежности, прав людини, демократії“, – згадує О. Дейчаківський.

Українська діяспора десятиліттями намагалася привертати увагу до України, зокрема лобіюючи Конґрес. І справжнє підґрунтя підтримки вдалося закласти наприкінці 1970-их років з підписанням Гельсінкських угод‚ коли у Радянському Союзі з’явилися групи, які закликали радянський уряд жити відповідно до зобов’язань, які вони самі взяли на себе, підписавши Гельсінкські угоди. Однією з цих груп, найбільшою, яка врешті зазнала найбільших репресій, була Українська Гельсінкська група .

„У 1980-их наша комісія та американський Конґрес заговорили про порушення прав людини у Радянському Союзі. І ми захищали багатьох українських політв’язнів: через слухання, заяви, прес-релізи ми критикували радянську владу за ув’язнення цих людей та порушення прав людини“, – каже експерт.

Одразу після проголошення незалежности України члени американської Гельсінкської комісії подали на розгляд Конґресові резолюцію із закликом до адміністрації Президента США визнати незалежність України. Резолюція пройшла, незважаючи на опір Державного департаменту. Тоді, згадує О. Дейчаківський, українська діяспора вперше показала свою справжню силу.

„Це було після 24 серпня, але перед референдумом. Зараз це не здається чимось особливим, але тоді це було визначним кроком. На той час, а то була „доелектронна“ доба, ми могли лишень подзвонити або направити факс різним групам українців американського походження зі словами: ,,Гей, народе, нам треба допомоги, нам треба ухвалити цю резолюцію!” І люди передавали цю інформацію через неофіційні спільноти, через діяспорську пресу. І ці люди сідали за телефони, починали дзвонити в офіси своїх конґресменів, приходили, закликаючи їх підтримати цю резолюцію“.

Відтоді Україна не сходила з політичної мапи Вашінґтону, продовжує О. Дейчаківський. Увага до Києва могла гаснути і знову посилюватися. Але у 2014 році, коли українцям знову довелося відстоювати свою незалежність перед Москвою, активізувалася традиційно аполітична, остання хвиля еміґрації. А коли Конґрес схвалив два законопроєкти на підтримку України‚ стало зрозумілим, скільки друзів Київ має у Вашінґтоні.

Впродовж лише 10 місяців Конґрес схвалив два великі законопроєкти, присвячені одній країні. Це було фактично чимось нечуваним. Конґрес історично завжди був і є гарним другом України.

Сполучені Штати Україну не залишать, але рівень підтримки залежатиме від того, як серйозно українська влада буде виконувати свої обіцянки реформувати країну.

 

Коментарі закриті.