25 лютого, 2016

Історичне місто Коростень: від деревлян до дeрунів

Коростень гарний і взимку. (Фото: Олександер Вівчарик)

Здивувало і порадувало мене місто Коростень. Сучасний Коростень – це індустріяльний центр Житомирщини і великий транспортний вузол на річці Уж. Але місто дуже давнє. Про нього згадується в „Повісті минулих літ”, адже Коростеню понад 1,300 років. 1589 року він отримав Маґдебурзьке право. У давнину це місто звалося Іскоростень і було столицею міцного союзу племен деревлян. Неподалік Коростеня в селі Поліське є могила князя Ігоря.

В лютому 1918 році у Коростені розташовувалися владні структури Української Народної Республіки, а 25 лютого того ж року саме тут постановою Центральної Ради було затверджено тризуб св. Володимира як герб УНР.

Комплекс „Скеля“ розташований в скелі над річкою, де колись було городище деревлян. Печери в товщі ґранітної скелі стали основою для будівництва потужної фортифікаційної споруди. У режимі суворої секретности у 1934-1938 роках в природних ґранітних печерах був побудований командний пункт Коростенського укріпленого району. Назву „Скеля“ почали вживати після 1986 року, коли споруда була переобладнана для потреб міста. Музейний комплекс в оборонній споруді створений в 2005 році.

В основі створення музею – комплекс підземного командного пункту. У наші часи Коростень дуже постраждав від Чорнобильської катастрофи, а в перші роки незалежности майже повністю було зруйновано економіку міста. Однак, місцева влада веде вдалу політику розширення власних можливостей економічного і соціяльного розвитку.

Тут відновили свою діяльність підприємства переробної, видобувної, харчової, машинобудівної та хемічної промисловости, створено індустріяльний парк – промислова зона в межах міста. Під нього використовується територія колишнього військового вертолітного летовища. Загальна площа парку – 246 гектарів. Його оформлення розробило чеське проєктне бюро DHV. Проєкт передбачає створення високотехнологічних підприємств легкого та середнього промислового виробництва – складання, комплектування, поверхневої обробки, легкого машинобудування та електротехнічної промисловости. Він розрахований на 10 років та розділений на три етапи. У плянах першого етапу відбулася побудова та запуск заводу деревно-волокняних плит (до речі, першого в Україні).

Слова „Коростень” і „Коростенський” входять у сотні довідників і наукових праць. У місті працюють понад 200 підприємств. Сім з них виготовляють продукцію на експорт. Зокрема, славиться вишукана порцеляна. Випуск її почався у 1909 році. Спершу білий посуд везли до Варшави, де розмальовували. У 1918 році підприємство зачинили і відновили виробництво лише у 1940 році.

А ще у Коростені проходить міжнародний фестиваль дерунів і є навіть пам’ятник дерунові. Пам’ятник являє собою макітру з дерунами, встановлену на постаменті з ґраніту. Є традиційний рушник, на якому викарбувані віршовані слова посвяти: „Деруни, дерунята, дерунчики, золотаві, духм’яні, смачні. Ви окраса поліського столу, страва на день і цілі віки!“. В місті відбувається всеукраїнський літературний фестиваль „Просто на Покрову“.

Я був у Коростені лише два дні, але й цього було достатньо, щоб переконатися: Коростень – чудове місто з цікавою історією, розвинутою культурою і промисловістю. Воно заслуговує на те, щоб приїхати сюди ще не один раз.

Коментарі закриті.