Я хочу розповісти про свого односельчана, а тепер жителя США Івана Лучечка. Він народився 22 жовтня 1928 року в селі Горуцьке (тепер – Гірське) Миколаївського району‚ що на Львівщині. Своє навчання у сільській школі розпочав ще за польської окупації, а п’яту клясу вже закінчив за російсько-більшовицької влади. У 1941-1944 роках навчався у Стрийській гімназії. Батьки Михайло і Марія сприяли навчанню свого єдиного сина.
У серпні 1944 року в селі Горуцько німці забрали молодих чоловіків і під конвоєм повели в Дрогобич на збірний пункт. Серед них був і 15-літній І. Лучечко. Так він потрапив у Гамбурґ, де працював на суднобудівному заводі. Це був час суворого вишколу і гартування‚ довгих годин виснажливої праці, пізнання людських характерів і знущань. Коли 8 травня 1945 року прийшла звістка про капітуляцію Німеччини‚ І. Лучечко у зв’язку з непростою ситуацією на радянській території, вирішив податися на захід.
Упродовж 1945-1950 років він проживав в українському таборі Гайденав. У цьому ж таборі закінчив гімназію і у 1950 році виїхав до Америки. Коли розпочалася Корейська війна‚ чотири роки служив в американській військовій авіяції, досконаліше вивчив англійську мову, отримав громадянство США 5 листопада 1953 року. А вже після армії отримав стипендію і вступив на навчання в Колюмбійський університет‚ закінчив аспірантуру у відділі історії Східньої Европи і бібліотекознавства, здобув ступені маґістра бібліотекознавства та політології. Три роки він викладав в Колюмбійському університеті, згодом у Стейтовому коледжі у Джерзі-Ситі‚ Ню-Джерзі‚ 32 роки був заступником директора бібліотеки.
У 1981 році І. Лучечко одержав першу нагороду Українського Наукового Інституту Гарвардського університету за англомовну бібліографічну монографію „Російсько-українська проблема 1917-1921 років: клясифікований й анотований довідник про совєтський політичний репортаж у „Правді“.
З 1966 року І. Лучечко – невтомний мандрівник-історик – здійснив 30 подорожей як провідник туристичних груп ню-йоркської аґенції „Кобаснюк“. Таким чином подорожував і до Радянського Союзу‚ мав можливість відвідати і свою маленьку батьківщину. Проте 5 березня 1982 року, після доповіді-дискусії на тему „Позитиви і неґативи поїздок в Україну“, радянське посольство перестало видавати І. Лучечкові візи на туристичні маршрути „США-Радянський Союз“.
Після повернення І. Лучечко неодноразово виступав у Ню-Йорку‚ в Українському Народному Домі з доповіддю про подорожі. Пожертви, які були зібрані під час цих виступів, призначалися на стипендійну акцію Союзу Українок Америки для студентів східньої діяспори.
Вагоме місце в житті І. Лучечка займає діяльність в Українському Музеї в Ню-Йорку. У 1986-1988 роках він був членом управи музею, в 1986-1987 роках – секретарем в екзекутиві‚ у 1996-2000 роках головою управи.
І. Лучечко – провідний член Пласту в Джерзі-Ситі (був станичним) і член пластового загону „Червона Калина“, член дирекції кредитової спілки „Самопоміч“ у Джерзі-Ситі, співак хору „Думка“ (у 1957-1967 роках) і хору церкви св. Юра в Ню-Йорку.
У 2007 році він упорядкував і передав архів „Червоної Калини“ (за 1925-2006 роки) Національній бібліотеці ім. Василя Стефаника у Львові.
Моє знайомство з І. Лучечком відбулося 4 липня 2004 року, коли він разом із своєю донькою Адріяною приїзджав в рідне Горуцько. Святкова зустріч відбулася в школі села. Свою особисту бібліотеку він передав для постійного користування бібліотеці сільської школи. Значну частину матеріялу, яка ввійшла в основу написання цієї статті, я почерпнула саме із цих джерел.
У листі до дирекції школи 28 травня 2001 року І. Лучечко писав: „Чим людина старша, тим частіше повертається спогадами і думками до свого дитинства й минулого. Для мене таким минулим є моє Горуцько й Україна“.
Разом з дружиною Ярославою (дівоче прізвище – Остап’як), яка родом з містечка Новий Лисець біля Івано-Франківська, виховали двох дочок – Роксоляну та Адріяну. В сім’ї заведено розмовляти тільки українською мовою. Подружжя внесло великий особистий вклад у підтримку української культури в США – на розвиток Українського Музею‚ заснування першої постійної катедри українознавства в університетах США, на видання підручників для народних і середніх шкіл України, багато інших.
Завдяки їм кляса інформатики в рідній школі стала в особливій пошані, учні вчаться працювати з комп’ютерами. Дізнавшись про відкриття в Гірському хорової школи „Покров“ він допоміг придбати музичні інструменти. Значну допомогу подав на реконструкцію храму Покрови Пресвятої Богородиці та будівництво нової церкви свщ. Миколая Чарнецького в селі. У 2004 році подружжя зробило пожертви на будівництво Патріяршого собору Воскресіння Христового у Києві.
Спілкуючись зі мною, І. Лучечко вислав мені числа газети „Свобода“. З його підтримкою моя перша поетична збірка „Мелодії мого серця“ увійшла в бібліотеку тижневика „Свобода“‚ про що згадано в добірці „Книжки, надіслані до бібліотеки тижневика „Свобода“ 17 жовтня 2008 року. В рубриці „У світі поезій“ „Свободи“ 8 серпня 2008 року опублікувалка мою добірку віршів „Щось рими сумно пов’язались“ із супроводжуючим листом І. Лучечка: „19-літня талановита дівчина Марічка Гев походить з мого родинного села Горуцько (переназваного за радянської влади на Гірське). Вона робить гарне враження надійної для України молодої людини. Ми з дружиною постараємось фінансово допомогти їй у студіюванні. Я певний, що перша згадка про неї в українській газеті США буде для неї великим заохоченням до дальшої праці“.
І. Лучечко підтримав мене у виданні моїх поетичних книг „Твоя королева часу“ (2009), „Світло довіри“ (2015) та нотного збірника авторських творів „Лети, моя пісне“ (2009). З його допомогою добрий приятель сім’ї Лучечків у США учитель Володимир Остап’як також долучився до видання мого творчого доробку. Це було для мене особливою несподіванкою і, звичайно, дало можливість донести своє поетичне слово до читачів вже у довершеному друкованому вигляді. Зараз я працюю викладачем у Львівській державній хоровій школі „Дударик“ ім. Миколи Кацала.
І. Лучечко дав мені свого роду путівку в життя. Мені дуже хочеться, щоб не тільки в Гірському, а й в США дізналися про добрі справи професора І. Лучечка.
Гірське‚ Львівська область