2 червня, 2016

Єжи Ґедройць – символ доброти і дії

Українсько-польський форум істориків відбувся у  Варшаві під кінець 2015 року, на якому обговорено питання діяльности українського й польського підпілля на теренах сучасної західної України на злагодження протистоянь між обома народами. Співорганізаторами форуму був Український інститут національної пам’яті та польський Інститут національної пам’яті. Доповідачами на форумі виступили професори Ґжеґож Мазур, Ігор Ільюшин, Іван Патриляк і Ґжеґож Мотика.

Представники України передали польським колеґам копії 10 томів справи з архіву Служби Безпеки України про польського підпільника 1940-их років Вацлава Капісто. Ці матеріяли нещодавно були віднайдені і з ними ознайомлено польську сторону.

Серед названих у документах польських діячів посідає найбільш пріорітетне місце Єжи Ґедройць, князь гербу Гіпокентавр, який народився 27 липня 1906 року в Мінську. Був це надзвичайно активний і талановитий прихильник польсько-української співпраці, супротивник взаємних територіяльних та інших претензій. Є. Ґедройць навчався у Варшавському університеті на юридичному та історичному факультетах. Під час студентських років дружив з українськими студентами, очолював організації „Корпорація Патрія“ і „Міжкорпораційне коло“, співпрацював з організацією „Державницька думка“, міжнародного відділу Центрального комітету Спілки студентської молоді, одночасно був редактором часописів „Академічний день“ і „Бунт Молодих“ (з 1936 року „Політика“).

На початку Другої світової війни опинився в Румунії, був у Окремій бриґаді Карпатських стрільців і брав участь в боях у Тобруку, керував відділом військових часописів і видавництв Бюра пропаґанди 11-го  Польського корпусу, працював у Центрі підготовки танкістів у Ґаліполі (Італія).

Коли Польща попала під окупацію комуністичної Росії, Є. Ґедройць був призначений директором Европейського департаменту Міністерства інформації Польської Республіки в Лондоні, належав до співзасновників Літературного інституту в Римі, а з 1947 року став головним видавцем часопису ,,Культура’’ в Парижі, де розгорнув надзвичайно широку літературно-громадську працю. До видавництва ,,Культури’’ приєдналися численні польські еміґраційні публіцисти та письменники.

З українців до гурту належали Іван Кошелівець, Борис Левицький, Іван Лисяк-Рудницький, Юрій Шевельов та інші, яких об’єднувала спільна ідея поєднання  двох народів.  Найбільшим досягненням Є. Ґедройця було видання українською мовою антології вибраних творів за редакцією Юрія Лавріненка-Дивнича ,,Розстріляне відродження’’. У 1969 році у Бібліотеці „Культури“ з’явилася друга українська антологія „Україна 1956-1968“, яку на замовлення Є. Ґедройця впорядкував І. Кошелівець.

Під керівництвом Є. Ґедройця вийшло понад 500 місячників ,,Культури’’ і понад 70 збірників про найновішу історію – так звані ,,Історичні зошити’’.
В глухій темряві комуністичного поневолення видання Є. Ґедройця оживили читачів вірою і любов’ю до всіх тих людей, які були спраглі правди, добра і єдности.

При цьому творчому колективові створилася Польська група поєднання, яка видавала заклики і відозви, в яких між іншим були такі слова: ,,Брати українці, білоруси і литовці! Ми маємо спільну долю! Комунізм нищить однаково наші почуття народної окремішности, нашу культуру, нашу освіту, нашу віру, наш патріотизм, і нашу природу. Він також безоглядно розкидає та використовує багатства нашої землі. Однаково деморалізується наша молодь і винищується наша інтелегенція. Наш спільний ворог є дуже сильний і лише спільні дії наших народів можуть довести до занепаду ненависного нами усіма московського більшовизму!“.

Підпілля з обох сторін  робило спроби порозуміння декілька разів. Їхній спільний наскок на Грубешів відбувся 26 травня 1946 року, де відділи УПА  разом з польським командуванням обговорили  детальний плян операції проти сталінських чекістів. Польська  сотня здобула штурмом будинок тюрми і випустила всіх в’язнів. Відділи УПА під проводом сотенного Штандери теж виконали всі намічені їм завдання. Восени 1946 року контакти послабли і обірвалися зовсім на весну 1947 року, коли численні комуністичні дивізії забльокували пограничні терени і розпочалася злочинна акція ,,Вісла’’.

Тепер велика історична місія, надія і відповідальність лягають  на конструктивну  праці з однієї сторони Володимира В’ятровича, а з другої –  Анджея Кунерта, сучасних керманичів Рад охорони пам’яті боротьби і мучеництва наших народів. Тому з великою шаною у цьому році відзначаємо 110-ліття з дня народження Є. Ґедройця, який зробив дуже багато для польсько-українського порозуміння. На вшанування його з ініціятиви Посольства Польщі в Україні, підтриманої українською стороною‚ буде встановлена меморіяльна дошка  в історичній частині Києва, на фасаді Центру польських та европейських студій Національного університету „Києво-Могилянська академія“. Іменем Є. Ґедройця буде названий Европейський колеґіюм польських та українських університетів у Любліні.

Творча спадщина Є. Ґедройця нараховує понад 500 томів Бібліотеки „Культури“, серед яких 132 числа „Історичних зошитів“ і 636 видань часопису „Культура“. Є. Ґедройць входив до складу редакційної колеґії російського дисидентського часопису „Континент“, був членом редакційної ради українського квартальника „Віднова“, брав активну участь у акціях на захист свободи творчости і вільного культурного розвитку.

Помер Є. Ґедройць на 95-му році життя  14 вересня 2000 року і похований на цвинтарі Мазен-Лафін неподалік Парижу.

Коментарі закриті.