3 березня, 2017

„Я не хочу збирати жалі…“

Хотілося б познайомити діяспору з 17-літньою поеткою з маленького села Жернівка на Чернігівщині Лілею Висоцькою. Минулого року (тоді 16-річна) вона здобула першу нагороду на дитячому поетичному конкурсі за вірш „Осінні ніжні та прозорі небеса“.

Нещодавно я дістала вістку від Лілії, де вона пише, що навчається зараз у Глухівському педагогічному університеті ім. Олександра Довженка на факультеті філології і історії за спеціяльністю українська мова і література.

Пропоную вашій увазі її твори:

Я не хочу збирати жалі, 

Вишивати їх чорним по чорному. 

Що робити, коли на землі 

Кряче смерть розколошканим вороном.

Скільки треба найкращих життів 

На алтар щоб безумству покласти? 

Скільки треба ще сили тобі,

Україно моя, щоб не впасти?

Мій терплячий, наївний народ, 

Він у вірі своїй, як дитина, 

Бо у всьому вбачає добро, 

Та гірке наступає прозріння.

Захлинеться пихатий орел

Ще гарячою нашою кров’ю. 

Бо ненависть завжди дотепер 

Ізцілялась у світі любов’ю.

Нитка плутає, рвуться вузли, 

Розпач геть! Вишиваю червоним. 

Хай поверх безнадійної мли 

Гордо квітнуть калинові грона.

Бо цю ягідку орди чужі 

Не змогли за віки розтоптати, 

Буде син на вкраїнській землі 

І всміхнеться щасливая мати!


Осінні ніжні та прозорі небеса, 

Остання пісня бабиного літа. 

Навкруг така краса, а на щоці сльоза: 

Там, на Донбасі, брата мого вбито!

Не вийде ранньою весною на ріллю 

І восени не скосить в полі жито… 

За землю за свою навколішки молюсь: 

Там, на Донбасі,батька мого вбито!

У травні знову заспівають солов’ї, 

Духм’яно й п’янко забуяють квіти. 

Прекрасні солов’ї та тільки не мої: 

Там, на Донбасі, долю мою вбито!

О Господи, пробач своїм синам, 

Вже янголи підносять їх до світла. 

Немає в тім вини, 

що не прийшли з війни, 

А кров пролита маками розквітла.

Не дай нам, Боже, перетнути цю межу,

Не дай упасти, в забутті зітліти! 

Я пам’ять збережу і дітям розкажу 

Про те, як треба жити і любити!

Яка ж вона молодець, ця Ліля! Україна росте! Гадаю,що така молодь варта нашої уваги.

 

Етобіко, Онтаріо

Коментарі закриті.