Я знову в Україні
Рівень національної свідомости показує і духовність людей України. Я мав нагоду спостерігати прояв духовности українців між учасниками Хресної ходи з нагоди 1028-ої річниці Хрещення України та розповсюдження брошури „Учителі брехні під маскою „захисників православ’я“ Галини Могильницької.
Хресна хода тепер відбувається щороку 28 липня, це є роковини Хрещення України в час князівства Володимира Великого‚ Князя Київської Руси. Ходу 2016 року розпочали після закінчення Служби Божої у Володимирському соборі. У ній брали участь єпископи Київського Патріярхату. Ходу вели Патріярх Філарет та єпископи, серед яких було багато літніх людей, а Патріярхові було вже 87 років. Але вони йшли в повному службовому вбранні, в митрах‚ у липневу теплу сонячну погоду.
Біля пам’ятника Володимирові Великому відслужили Молебень, а Патріярх Філарет виголосив привітання. Починаючи з 2016 року‚ день 28 липня став церковним і державним святом. Ходи попередніх років відрізнялися тим, що раніше це було свято релігійне, тоді йшли церковні хори з різних частин України і співали, кожен свої, церковні пісні. 2016 року всі в ході співали гимн України, були вигуки „Слава Україні!“ й гучні відгуки „Героям слава!“. Співали також народні пісні, а найбільше вражаючим було, коли хода підійшла до пагорбів Дніпра і почувся спів тисячі осіб „Реве та стогне Дніпр широкий“.
З ходою в мене була пов’язана ще одна справа друку та розповсюдження брошурки Г. Могильницької, яку видано тиражем 10 тис. примірників. Було зроблено домовлення з видавництвом‚ щоб до початку ходи вручити кожній єпархії по 100 примірників‚ що й було зроблено, бо книжки були близько собору.
В мене була нагода зібрати групу людей‚ у якій були Г. Могильницька, її дочка Ярослава, проф. Олександер Дем’янчук, його дочка Катерина, проф. Петро Коваль та племінниця моєї дочки Світлана Хєда – юрист. Ми говорили про вибори Президента США, позицію польського Сейму в справі волинської трагедії‚ та претензії Румунії щодо приналежности їй Буковини.
Щиро вітаємо з Новим Роком та святом Різдва Христового!
Управа Фундації ім. Івана Багряного: Галина Воскобійник, Віра Боднарук, Федір Гайовий, Петро Гурський, Андрій Смик, Василь і Олексій Коновали, Іван Деркач та Борис Шерстюк щиро вітає всіх членів та жертводавців Фундації, редакторів, працівників та читачів газети „Свобода“, провід та членство Українського Народного Союзу, представників Фундації в Україні: Олександра Шугая в Києві, Олега Романчука в Львові, Петра Антоненка в Чернігові, Фіделя Сухоноса в місті Дніпро та Сергія Козака на Полтавщині, всю українську громаду діяспори та увесь українький народ та його уряд, який ставить великий опір російським терористам на сході України, з Новим Роком та святом Різдва Христового й бажає всім щастя, здоров’я й всього найкращого !
Зберігся автограф Івана Багряного
У бібліотеці „Свободи“ збереглася видана у 1946 році книжка Івана Багряного „Золотий бумеранґ“ з власноручною посвятою автора Іванові Майстренкові.
Раритети української діяспори
В кінці 2016 року у видавництві „Ярославів Вал“ видано за сприянням культурологічних установ Німеччини, Польщі, Словаччини та Фундації ім. Івана Багряного чотири томи книги „Раритети української діяспори“, близько 600 сторінок кожна, з накладом по 800 примірників, під назвою и“.
Вступне слово до цих книг написав академік Іван Дзюба. Він пише:
„Це унікальне видання підготував Сергій Козак – науковець, журналіст, публіцист і літературознавець, який редаґував газету „Українські Вісті“ в США протягом 10 років. Він скрупульозно зафіксував усі без винятку публікації найбільше презентативних часописів української еміґрації, а також їх зміст. Можна уявити обсяг і важливість цієї роботи. Тепер науковці матимуть можливість зорієнтуватися у величезному масиві матеріялу, що стосується не лише України, а й картини світового життя за цілу історичну епоху.
Матеріял цей має не тільки інформативне й пізнавальне значення – в ньому є й світоглядні, ідеотворчі, етичні виміри, в ньому закарбувалися образ доби й образи неабияких людей, які жили проблемами того часу, а разом з тим і цінностями вищого порядку – ідеями свободи, правди, справедливости і в їхньому ореолі – достойної майбутности свого народу.
Сторінки цього видання є водночас і важливими сторінками історії української еміґрації, її впертої й багатогранної діяльности‚ спрямованої на боротьбу за національне буття нашого народу, на збереження й утвердження його історичної пам’яті, культури, мови, на оборону його доброго імені у світі“.
С. Козак‚ коли був редактором газети „Українські Вісті“‚ подорожував країнами Заходу‚ зустрічався і спілкувався з багатьма колишніми працівниками редакцій та авторами української діяспори. До цих чотирьох томів книг „Раритети української діяспори“ увійшли рідкісні матеріяли, що сповна розкривають зміст українських періодичних видань, особливість яких полягає в тому, що всі вони виходили в світ далеко за межами України в 1945-2000 роках.
Йдеться про справжні раритети, які автор розшукав і опрацював в архівах Австрії, Німеччини, США та Канади. З-поміж них „Українські Вісті“ (Німеччина і США), „Нові Дні“ (Канада), „Пороги“ (Арґентина), „Київ“ (США), „Літаври“, „Звено“ (Австрія), „Арка“, „Вежі“, „Літературно-Науковий Вісник“, „Заграва“, „Літературний Зошит“, „Рідне Слово“, „Світання“ (Німеччина) та інші часописи та журнали української діяспори.
Усі вони, попри різний зміст, об’єднані наскрізною темою і створюють літопис багатолітнього буття українців поза Україною, постають частиною бротьби за українську незалежну державу, за національну ідею, широке уявлення про яку й дає це фундаментальне видання.
Інформація про тисячі імен і подій, що містить чотиритомове дослідження, могла б бути назавжди втрачена, якби не ця унікальна, зладнана впродовж 20 років праця, завдяки якій цілий материк української культури повертається до наукового та інформаційного обігу.
Ретельно зібраний і сумлінно впорядкований матеріял є цінним джерелом для вивчення громадсько-політичних, наукових, освітніх, мистецьких, церковних, а також літературних організацій української еміґрації, зокрема Мистецького Українського Руху (МУР) та Об’єднання Українських Письменників „Слово“, хроніки різноманітних подій і змісту книжкових та періодичних видань.
Водночас чотиротомник рясніє біобібліографічними документами, що дають змогу уточнити життєписи громадсько-політичних діячів, акторів, науковців, письменників та священиків. Книги містять низку важливих відомостей, що знайдуть безпосереднє втілення в лексикографічній та енциклопедичній сферах, і стануть справжньою знахідкою для всіх, кого цікавить історія розселення українців після Другої світової війни за кордоном, а також багатоаспектна проблематика їхнього громадсько-політичного й літературно-мистецького життя.
Щиро дякуємо за підтримку Фундації!
Від часу появи попередньої сторінки Фундації ім. Івана Багряного прислали пожертви на різні потреби в Україні такі особи: 1,200 дол. – Маруся та Іван Гнипи (з них 1,000 дол. для сиріт міста Дніпра та по 100 дол. на пресовий фонд журналу „Бористен“ та інші потреби журналу)‚ 1,000 дол. – Василь Стан (з них 400 дол. для газети „Промінь Просвіти“ в Кривому Розі, 300 дол. для „Літературної України“, 200 дол. для Фундації та 100 дол. для „Бористену“)‚ 700 дол. – Петро Китастий (з них 296 дол. на дві пачки харчів для родин воїнів на сході України, 104 дол. на пам’ятник І. Багряного та по 50 дол. на пресовий фонд видань „Бористен“, „Березіль“, „Літературна Україна“, Києво-Могилянській академії, сиротам та Фундації)‚ по 500 дол. для воїнів – Ніна Колосовська та Людмила Неліпа‚ 200 дол. – Лідія Таращук на видання книги „Мобілізовані серцем“ у видавництві „Бористен“‚ по 100 дол. – Володимир Колюбінський для газети „Промінь Просвіти“, Люба Жура на потреби Фундації, Віктор Бабанський – для сиріт в місті Дніпро та Олександер Полець (з них 40 дол. для журналу „Бористен“ та 60 дол. на передплату для трьох осіб в Україні‚ 80 дол. – Олена-Світанна Свириденко на оплату чотирьох книг „Українські воїни добра і правди“ особам України‚ 50 дол. – Оля Марущак для воїнів та 30 дол. – Володимир Могучий.
Управа Фундації щиро дякує всім жертводавцям й прохає далі підтримувати Фундацію своїми пожертвами, щоб вона могла допомагати пресі України, воякам та їх родинам, сиротам та на інші потреби в Україні.