Читаю в Інтернеті 25 січня: „У квітні 2008 року на авкціоні Sotheby’s були продані дві картини славетного художника-мариніста Івана Айвазовського, створені ним 1892 року: „Корабель допомоги“ та „Роздача їжі“. В СРСР ці картини були невідомі, влада їх приховувала. Чому? Повна назва першої картини „Прихід пароплава „Мізурі“ з хлібом у Росію“ (корабель привіз борошно голодуючим). На другій зображено село в Російській імперії, на вулиці якого люди вітають американську допомогу голодуючим селянам – видно людину з американським прапором в руках. Про це написав Олег Панфілов, професор грузинського університету в місті Ілія.
Зрозуміло, говорити про допомогу США було невигідно тоді Кремлеві й тепер Володимирові Путінові, який повсякчас говорить про США, як про ворога Росії.
І. Айвазовський (1817-1900) у 1892 році перебував у США і був присутній на початку кампанії „Фльота голоду“ (Famine Fleet), завдяки якій були врятовані десятки тисяч осіб у 17 губерніях тодішньої Російської імперії. бо, як свідчать документи, влітку 1891 року в імперії внаслідок неврожаю голодувало до 16 млн. селян. І. Айвазовський був свідком того, як з США до Росії було відправлено на кораблях близько 4‚000 тон продовольства на суму 1 млн. дол. Усього ж для допомоги Росії у США було зібрано 75 млн. дол. (на ті часи це була величезна сума).
Був голод у нечорноземних губерніях Росії й у перші роки після більшовицького перевороту 1917 року. В червні 1921 року, у відповідь на лист знаного письменника Максима Ґорького, через Американську адміністрацію допомоги „АRА“ (American Relief Administration, ARA) США також розпочали допомогу голодуючим медикаментами, одягом, взуттям, постачанням їжі. Передусім допомога, за умовами, призначалася для дітей у віці до 14 років. Лише у Петроґраді американці тоді відкрили 120 кухонь для 42 тис. дітей. Усього ж у голодуючих губерніях Росії було відкрито понад 7‚000 їдалень. Програма „АRА“ діяла до літа 1923 року.
З початком Другої світової війни розпочалася американська програма „Ленд-лиз“ – спочатку для Китаю і Британії, а з листопада 1941 року – і для Радянського Союзу.
За роки війни лише продовольчих товарів було відправлено в СРСР 4‚478‚000 тон. А ще ж туди було спрямовано 22‚150 літаків, 12‚700 танків, 51‚503 джіпи, 375‚883 вантажівки, 35‚170 мотоциклів, а також понад 8,000 тракторів, дуже багато зброї (гвинтівки, автомати, кулемети, пістолети, вибухівка, торпеди). Вантажі надходили з США через Тихий океан, Антарктику та гірськими дорогами Персії через Кавказ.
Я з дитинства запам’ятав словосполучення „американська допомога“. Частка поставок із США дійшла й до мого Дніпропетровська. Я добре пам’ятаю американські вантажівки „Студебекер“ на вулицях мого міста, які вражали великими розмірами і потужністю у порівнянні з радянськими „полуторками“ ГАЗ-АА (ліцензована копія американського „Форда“). Я пам’ятаю, з яким хвилюванням ми вдома усією родиною урочисто відкривали картонні пачки продуктових „американських посилок“, в кожній з яких завжди було щось несподіване. Чомусь особливо запам’яталися консервні банки „Свиняча тушонка“ (такої смачної я більше ніколи в житті не їв) та невеличкі плескатенькі баночки з мармелядою. З того часу минуло 73 роки, але я й досі низько вклоняюся американському народові за допомогу в тяжкі часи!
Вартість поставок в СРСР за час Другої світової війни із США склала 11.3 млрд. дол. За умовами договору пошкоджена під час боїв техніка вважалася списаною і не підлягала поверненню у вигляді погашення кредиту. Російська Федерація, як правонаступниця СРСР з 1991 року, борг за той воєнний кредит США дотепер, до 2016 року, виплатила лише на 55 відс., тобто більшість танків, літаків, кораблів і автомобілів США просто подарували СРСР.
Тепер Володимир Путін головним ворогом Росії став бачити США. Росіянам не дозволяють навіть згадувати про те добре, що було між двома країнами. Відповідно, російські засоби масової інформації не можуть публікувати інформацію про величезну допомогу США, завдяки якій у 1892 році були врятовані десятки мільйонів росіян, а пізніше Радянський Союз зміг протистояти німецькому нацизмові.
Я поділяю думку проф. О. Панфілова: „Пам’ять і совість – це якості, які супроводжують людство з часу появи homo sapiens. Всі релігії засновують свої вчення на сумлінні та пам’яті про добро. Спотворення ж пам’яті робить людей злочинцями, відсутність вдячности перетворює суспільство на варварське“. Не пам’ятати добро – великий гріх. Хай би це мала в душі кожна людина.
Картини Івана Айвазовського про американську допомогу Росії в 1892 році.