Спеціяльно для ,,Свободи”
Десятирічний хлопчик тримає в руках ручний ґранатомет або стріляє з автомата Калашникова. Це відбувається з благословенням єпископа Московського Патріярхату і називається корисним літнім відпочинком дитини. Це, звісно, якщо ви проживаєте в Російській Федерації (РФ) і віддали дитину до православного воєнного табору, яких у Росії сотні. Для України, Европи чи Америки, християнські дитячі військові табори – дикість і до того ж порушення прав дитини. Але не для Росії, і тепер не для окупованої частини України. Те, про що донедавна можна було прочитати лише в інтернеті, для жителів окупованого Криму і частини Донбасу стало реальністю.
Православне вбивство
Повідомлення про участь 60 хлопчиків з окупованого Донбасу в православному воєнному таборі викликало справжній розголос в Україні. Інформацію розповсюдив український журналіст Денис Казанський, посилаючись на повідомлення в соціяльній мережі від організаторки вивезення дітей на табір до Росії Єлєни Романенко.
„60 хлопчиків із Горлівки, Ясинуватої, Донецька назавжди запам’ятають і цей козацький табір, і все чому їх навчили там донські козаки Росії”, – написала Є. Романенко. ,,Волонтерка” групи ,,Москва-Донбас” проілюструвала свій пост фотографіями, де хлопчики, яким на вигляд від 10 років, одягнуті у повне військове обмундирування, тримають у руках автомати і стріляють. Деякі з дітей трохи вищі за автомат.
Із фотографій видно, що в таборі присутні кілька священиків, а також єпископ, який благословляє майбутніх ,,воїнів Путіна”. ,,Вбивати людей треба православно! За віру і царя. А якщо самих вб’ють – нічого страшного. Буде вам вічне життя в раю”, – коментує у своєму дописі фотографії з духовенством Д. Казанський. Журналіст додає, що не треба мати ілюзій щодо того, чого можуть навчити дітей донські козаки Росії, бо ,,жителі Донбасу досі здригаються, згадуючи цих злочинців”.
В єпархіях Російської Православної Цервки (РПЦ) є спеціяльні відділи, які відповідають за співпрацю з козаками Росії, зокрема з донськими. Коли приходить літо, РПЦ і козаки організовують спільні табори, подібні до описаного вище. Військові православні табори – явище дуже поширене у Росії. Пересічному віруючому в Україні чи Европі в існування такого явища повірити нелегко, аж поки він не побачить оголошення про такі табори на офіційних інтернет-сторінках єпархій РПЦ. Але такі оголошення існують.
До прикладу на інтернет-сторінці Новосибірської єпархії можна знайти повідомлення, що продовжується набір в православний козацький військово-спортивний табір ,,Польовий стан”, а інтернет-сторінка Мелекеської єпархії запрошує дітей віком від 10 до 16 років на військовий православний табір ,,Червоний парус” в Ульяновській області. ,,В таборі відбуваються заняття із початкової військової підготовки. Дітей вчать складати і розкладати автомат Калашникова, стріляти з пневматичної ґвинтівки, орієнтуватися на місцевості, проводиться майстер-кляс з російського рукопашного бою та інших видів єдиноборств, таких як ,,козачий спас” і ,,буза”, – йдеться в оголошенні. Крім того, дітям в таборах дають ідеологічну основу – історію російського народу, основи православ’я і козацтва. Для переконливости додається фотографія хлопчиків в камуфляжі з автоматами під прапором РФ. Батьки на цих фото безтурботно стоять поруч.
Клюбне життя
Православні табори відбуваються тільки влітку, але молодь намагаються виховувати і в православних військово-патріотичних клюбах, наприклад ім. князя Володимира, Олександра Невського. Таких в Росії сотні і молодь може відвідувати їх щоденно. Дуже часто клюби збираються безпосередньо в одному із приміщень того чи іншого православного храму. Наприклад, на інтернет-сторінці храму Преподобного Сави Сторожевського (Московська єпархія) є фотографії учасників із автоматами на вході до храму. Виглядає, що діти вчаться стріляти безпосередньо на подвір’ї храму (http://www.hram-zara.ru/gallery/pravoslavnyy-voenno-patrioticheskiy-klub/).
Подібних ,,військово-патріотичних” клюбів зараз в окупованому Донбасі чимало. Багато з них мають свої сторінки в соціяльній мережі ,,Вконтактє”. Організатори таких закладів часто беруть назви російських клюбів – ,,Русскій мєдвєдь”, ,,Вітязь”, ,,Воін”. Попасти в схожий військовий клюб на окупованому Донбасі досить легко. Для цього достатньо в пошуковику чи в російських соціяльних мережах ввести пошуковий запит ,,воєнно-патріотичєскій клуб” чи ,,воєнно-патріотіческоє двіженіє”. Більшість таких клюбів мають свої відкриті сторінки у російських соціяльних мережах, через які і залучають молодь.
В так званому міністерстві спорту і туризму ,,ДНР” (так звана ,,Донецька народна республіка”) ще в серпні 2015 року через новини повідомили, що ,,військово-патріотичний рух ДНР” нараховує близько тисячі осіб, йдеться в першу чергу про дітей. На окупованій росіянами частині Донбасу також організовують військові табори для дітей. Одним із прикладів таких таборів є організований незаконним збройним формуванням „Бригада „Восток” дитячий військовий табір в липні 2015 року в Донецьку. Як повідомляють бойовики на відео, викладеному на YouTube, хлопчиків та дівчаток віком від 12 до 18 років вчили стріляти з пістолета Макарова (https://www.youtube.com/watch?v=tYDR9WoEODw).
В єпархіях Української Православної Церкви Московського Патріярхату (УПЦ МП) півдня і сходу, в тому числі окупованих територій на сході України, є спеціяльні відділи, які відповідають за пастирську опіку козаків, зокрема донських. На офіційній інтернет-сторінкці УПЦ МП серед переліку синодальних відділів вказується і відділ пастирської опіки козацтва та духовно-фізичного виховання молоді. Правда, на інтернет-сторінці відділу немає ні новин, ні жодної інформації. Є лишень російськомовний звіт роботи за 2013 рік, в якому містяться нарікання на ,,поширеність серед козацтва етнофілетизму, який хоче розділити Церкву за національною ознакою заради вдоволення національної гордині”. В документі духовенство скаржиться на те, що українське козацтво сприймає цю Церкву як неукраїнську і тяжіє до „неканонічних” УПЦ КП (Українська Православна Церква Київського Патріярхату), УАПЦ (Українська Автокефальна Православна Церква) і навіть УГКЦ (Українська Греко-Католицька Церква).
Слід також додати, що духовенство УПЦ МП з окупованого Донбасу не цурається брати участь у заходах, в тому числі і молодіжних, які відбуваються на території Російської Федерації. Наприклад, офіційна інтернет-сторінка Ровеньківської єпархії УПЦ МП (територія окупованого Донбасу) повідомляє про участь духовенства єпархії та представників молоді у молодіжному фестивалі добровольчих рухів і патріотичних організацій ,,Свіжий вітер-2016”, який відбувся у вересні 2016 року в російському місті Шахти. Як повідомляють організатори фестивалю, серед іншого на фестивалі була також виставка зброї та спецзасобів.
Чужі табори
В окупованому Криму православні військові табори ,,Крим-Січ” козаків почали відбуватися ще за кілька років до окупації. Згадки про них в медія можна знайти, починаючи з 2011 року. Медія пишуть, що у таборі 2011 року брали участь не лише діти з Криму, але навіть з невизнаних республік Абхазії і Південної Осетії (http://news.tochka.net/ua/69143-v-lagere-v-krymu-uchat-detey-voevat-foto/). В 2014 році організатора ,,Крим-Січ” Сергія Юрченка затримала Служба Безпеки України (СБУ) за підозрою в державній зраді. Проти С. Юрченка було відкрито кримінальні провадження за ст. 110 (посягання на територіяльну цілісність і недоторканність України), ст. 111 (державна зрада) і ч.1 ст. 294 (масові заворушення) Кримінального кодексу України. С. Юрченко ще до анексії Криму розповідав журналістам, що українська прокуратура відкрила проти нього кримінальні справи за звинуваченням в підготовці проросійських бойовиків.
„В лютому-березні 2014 року при координації представників російської розвідки, використовуючи можливості підконтрольних йому громадських структур громадянин Ю. організував і брав безпосередню участь у сепаратистських заходах на території Криму, в тому числі у силових акціях з захопленням російськими диверсійними групами українських військових частин, управлінь органів влади Криму“, – розповідала на брифінґу у Києві тодішній керівник прес-центру СБУ Марина Остапенко.
Відомо також, що табір „Крим-Січ” продовжили організовувати і після того, як відбулася незаконна анексія Криму. Медія повідомляють, що в 2014 році в таборі взяли участь також діти з Росії і Білорусі, а відкрили табір представники Бахчисарайської організації російської партії „Родіна”. Табір мав три підрозділи: морська піхота, прикордонники і повітряний десант.
Загалом, для України культура православних військових таборів чи клюбів є чужою. Як пояснив голова Інформаційного управління УПЦ КП Владика Євстратій Зоря, українські церкви співпрацюють більше зі скавтськими організаціями, найбільшою з яких є Пласт.
„Пластові організації не вважаються організаціями, які займаються військовим вихованням. А те, що робиться в Росії, це нагадує Радянський Союз, де свідомо готувалася жива сила для військових організацій”, – вважає Владика Євстратій. Він підкреслив, що УПЦ КП організовує для дітей виключно духовно-відпочинкові табори, але про жодні військові табори не може бути й мови.
„Вони можуть називати себе як завгодно, хоч табір Господа Ісуса Христа, але насправді це має таке саме відношення до православ’я, як російська військова діяльність на Донбасі має відношення до миротворчости”, – пояснив єпископ.
Розкритикував православні військові табори і помічник колишнього глави УПЦ МП Володимира (Сабодана) Митрополит Олександер Драбинко, який підтримує організацію патріотичних таборів, але зазначає, що використання зброї неприпустиме.
„Патріотичне вихання діти повинні мати: ти виростеш, ти майбутній чоловік, ти майбутній батько, ти захисник вітчизни. Це завжди культивувалося і підтримувалося Православною Церквою. Інша справа, коли виховується ненависть до інших, це фактично розвивається неофашизм”, – пояснює митрополит. Він досить різко висловився про поїздку українських дітей на згаданий православний військовий табір у Росію. ,,Якщо діти з Горлівки їдуть на територію іншої держави, то їх виховують в інтересах цієї держави”, – зазначив митрополит.
Директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський, який є визнаним в Україні релігійним експертом, розповідає, що серед духовенства в Росії доходить до того, що „священики шиють собі ряси з військової тканини”.
„Для нації, яка готується воювати і готується бути аґресором, для неї і військово-церковний табір, напевне, є нормальним. Але питання чи можуть українські діти брати участь в таких таборах і хто їх туди відправляє, це напевне, вже питання до СБУ. Якщо частини УПЦ МП з окупованих територій займаються такими речами, то є питання до цілої Церкви”, – переконаний Т. Антошевський.
Віктор Єленський, релігієзнавець, народний депутат України, голова підкомітету з питань державної політики у сфері свободи совісти та релігійних організацій Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовности, завважив: ,,УПЦ МП в Україні позиціонує себе як Церква, яка об’єднує схід і захід, а в Росії вони, не прикриваючись, виступають за російські збройні сили, за російську зброю і так виховують цих дітей. УПЦ МП відповідальна за те, що вона, бачачи все це, бачачи позицію Московської Патріярхії і ролю Росії взагалі, а Московської Патріярхії зокрема в розпалюванні війни, ніколи не знайшла слів критики на адресу РПЦ, але дуже багато знайшла слів критики на адресу української влади і українців, які беруть зброю в руки і захищають свою батьківщину. УПЦ МП відповідальна за те, що вона грає по сценарію з Москви. В нас є випадки, коли можна було б висунути звинувачення конкретним особам з числа священослужителів Московського Патріярхату, зокрема тим з них, які намагалися в Україні зірвати мобілізацію після початку російської аґресії на сході України. Цього не було зроблено і такими речами повинна займатися СБУ. Я думаю, що вона займається цим питанням, але очевидно, що недостатньо. Якщо б Українська Православна Церква організовувала такі табори на території України, то ясно, що ці табори були б заборонені”.
Відомий блоґер Сергій Іванов: ,,Вони [Російська Федерація] перетворюються на Північну Корею. Якщо подивитися, то там [в Росії] можна побачити те саме: культ зброї, постійний образ ворога, культ вождя Путіна, до якого мріють навіть доторкнутися. РПЦ МП в даному випадку виступає як аґітаційна структура, яка додає додаткового змісту. Ця гібридна світоглядна парадигма є непросто парадигмою держави, а має ще й сакральний підтекст: ,,Ти можеш піти вбити будь-кого, якщо це відповідає інтересам Росії, то Бог простить”. Я можу констатувати, що ми є свідками того, як народився і зміцнюється новий православний фундаменталізм”.
Тетяня Шпайхер – журналіст, парляментський кореспондент, політичний оглядач, за освітою маґістр богослов’я, Київ.