Европейський костюм невисокого пана був такий же бездоганний‚ як і його англійська вимова. Жодних маодзедунівських френчів. Найбільше гість скидався на професора – одного з багатьох американських професорів з прізвищами Лі‚ Ван або Сяо. І м’якою‚ неквапливою манерою мови він також нагадував викладача‚ чиє завдання – донести думку до всіх студентів‚ в тому числі й до не дуже тямущих.
– Прошу вашого дозволу‚ панове‚ говорити відверто.
– Задля цього ми тут і зібралися‚ – відповів високий темношкірий джентльмен‚ ховаючи за традиційно гостинною усмішкою деяку нервозність.
Гість легким поклоном подякував йому і вів далі:
– Гадаю‚ усі ми сходимся в думці‚ що Росія в останній часи перетворилася у проблему для світу. У серйозну проблему. І передусім саме для европейських держав – ну й‚ як наслідок‚ для їхніх американських союзників.
Хтось з присутніх невдоволено засовався в кріслі‚ однак‚ вголос нічого не сказав.
– Біда навіть не в її реваншизмі й експансіонізмі самих по собі‚ – мовив далі гість. – Біда в тому‚ що Росія‚ як уже було сказано‚ абсолютно втратила зв’язок з реальністю. А тому будь-які раціональні докази і навіть економічні кари‚ на які традиційно покладаються політики Заходу‚ стосовано Росії не діють і діяти не будуть. Путін не зупиниться. Будь-якийй тиск він сприймає як виклик‚ будь-який компроміс – як ознаку слабкости‚ будь-яке перемир’я – як пляцдарм для дальшого наступу‚ а будь-який договір з Росією‚ як вам відомо‚ не вартий паперу‚ на якому він написаний. Проблема Росії не може бути вирішена дипломатичном шляхом.
– Мій уряд дотримується протилежної точки зору‚ – різко промовила немолода дама з відвислими щоками.
– Так‚ це те‚ що ви змушені говорити вашим виборцям‚ – ні трохи не збентежившись‚ похитав головою гість. – Ми розуміємо‚ що народи Заходу дуже не хочуть воювати. І ми‚ зі свого боку‚ вітаємо і розуміємо таку позицію. Як вам‚ поза сумнівами‚ відомо‚ шановні панове‚ політика Піднебесної Імперії завжди відрізнялася миролюбністю. За винятком прикрих періодів міжусобиць‚ Китай не раз ставав об’єктом чужоземної аґресії – в тому числі і з боку Росії – проте сам ніколи не вів завойовницьких воєн. Навпаки – ми навіть вибудували Велику Стіну‚ аби захиститися від нашестя ззовні. І керівництво Китайської Народної Республіки залишається вірним цій миролюбній традиції.
Хтось нерозбірливо буркнув собі під ніс‚ але гість почув.
– Мій шановний співбесідник‚ мабуть‚ забув‚ що Тибет завжди був невіддільною частиною Китаю. Його так звана незалежність не визнана жодною державою – членом Ліґи Націй чи ООН. Що стосується в’єтнамського конфлікту‚ то Народно-Визвольна Армія Китаю‚ виконавши поставлене завдання‚ повернулася на свою територію без будь-яких анексій. Тим не менше‚ – провадив гість після павзи‚ – за надзвичайних обставин – а всі ми згодилися‚ що сьогоднішні обставини набули вже надзвичайного характеру – війну вести необхідно. При цьому найгуманнішим і наймудрішим буде вести її так‚ щоб виключити можливість подальших війн. Щоб не залишити аґресорові жодної можливости для майбутніх актів аґресії‚ – гість знову зробив павзу‚ даючи співрозмовникам змогу для заперечень‚ й на цей раз один з присутніх нею скористався.
– Одначе‚ ціна повномаштабного воєнного конфлікту в центрі Европи може бути абсолютно неприйнятна! – вимовив він з французьким акцентом.
– Ми розуміємо‚ що ціна війни з Росією неприятна для европейських держав‚ – знову кивнув гість. – Але Китайська Народна Республіка згодна заплатити цю ціну. Особливості нашої народної демократії дозволяють нам ухвалювати рішення‚ які були б вкрай непопулярні у країнах Заходу, і до того ж‚ ми володіємо достатнім демографічним потенціялом для таких дій. Я б навіть сказав – надлишковим демографічним потенціялом. При цьому‚ зауважу‚ всі бойові дії розгортатимуться в Азії. Европа не постраждає. Зате будь-яка подальша аґресія Росії в Европі стане неможливою. Ні у ближчому‚ ні у віддаленому майбутньому.
– Що ви за це хочете? – похмуро запитав темношкірий пан.
– Нічого‚ – променисто усміхнувся гість. – Всього лише визнання колишньої російської территорії на схід від Уралу зоною виняткових стратегічних інтересів Китаю. Неофіційно‚ звісно. Офіційно ви можете висловлювати стурбованість нашими діями‚ і ми поставимся до цього з розумінням. Навіть глибоку стурбованість.
– В росіян є ядерна зброя‚ – нагадав пан з французським акцентом. – І нам не хотілося б…
– Ледве чи вони відважаться його застосувати‚ – заперечив гість. – Як я вже сказав‚ демографічна ситуація в наших країнах абсолютно незіставна. За кількісно однакового рівня втрат наслідки для нас і для них будуть відрізнятися драматичним чином. До того ж‚ як вам‚ безумовно‚ відомо‚ у більшості їхніх ядерних боєголовок давно викінчився термін придатности. Що стосується екологічної шкоди‚ то навіть в найгіршому випадку вона не буде значною. На відміну від аварій на атомних станціях‚ при ядерному вибухові утворюються стабільні ізотопи‚ а наведена радіяція швидко спадає до нуля. Гірошіма і Наґасакі сьогодні – квітучі міста. Шкода для світу в цілому не буде вищою‚ ніж від колишніх ядерних випробувань.
– У нас є й економічні інтереси в Росії‚ – нагадала брилоподібна дама.
– Поза всякими сумнівами‚ – схилив голову гість. – Економіка Китаю так швидко розвивається‚ що їй будуть потрібні сибірські нафтогазові ресурси – які Росія й так уже зобов’язалася постачати нам – проте ми готові ґарантувати Европі збереження нинішнього рівня постачань російських вуглеводнів. Ґарантувати‚ зауважу‚ міцніше і стабільніше‚ ніж це робить Росія‚ котра постійно застосовує нафтогазовий шантаж щодо своїх сусідів. Китай‚ як відомо‚ давно вже є надійним партнером Заходу‚ й мати справу з нами – і в політичному‚ і в економічному пляні – буде значно надійніше і зручніше‚ ніж з непередбачними і неадекватними росіянами.
– Що буде на захід від Уралу? – запитав пан‚ чия англійська вимова була ще бездоганніша‚ ніж у гостя.
– Зона спільних інтересів. Китайське керівництво не буде заперечувати‚ якщо так звана Калінінґрадська область повернеться Німеччині‚ Карелія і прилеглі до неї північно-західні території – Фінляндії‚ південно-західні – Україні.
– А як щодо північного Кавказу? – запитав темношкірий пан. – Нам би не хотілося одержати там нове вогнище мусульманського екстремізму.
– Хіба ваххабітська Савдійська Арабія – не союзник США? – усміхнувся гість. – В будь-якому випадку‚ в цьому реґіоні надто мало нафти‚ аби він став якоюсь самостійною силою‚ а етнічно він являє собою низку роздроблених кланів. Гадаю‚ підтримавши справедливу боротьбу горян проти російських гнобителів‚ ви зможете завоювати їхні симпатії‚ як це вже було в Косово. Це саме стосується Татарії‚ Башкирії і Калмикії. Втім‚ – багатозначно зауважив він‚ – цілком можливо‚ що в Москві‚ де мусульман вже стільки‚ скільки й росіян‚ понад 30 відсотків – виникнуть певні безпорядки на цьому ґрунті і стануть підставою введення в місто міжнародних миротворчих сил‚ котрі надалі будуть ним управляти. На решті території‚ ймовірно‚ є сенс формально зберегти якесь російське керівництво‚ але позбавивши його будь-яких можливостей – політичних‚ економічних і воєнних – дестабілізувати міжнародну ситуацію в майбутньому. Репарації на користь України і Грузії збагатять також і економіку Заходу через видані цим країнам великі кредити; ми‚ зі свого боку‚ готові в цьому взяти участь. Звільнене місце у Раді безпеки ООН було б справедливо передати Німеччині‚ – гість вклонився в напрямі дами.
На деякий час у приміщенні запанувала тиша.
– Пропозиції китайської сторони‚ безсумнівно‚ цікаві‚ – промовив нарешті темношкірий пан‚ – проте їх належить всебічно обдумати.
– Думайте‚ панове‚ думайте‚ – кивнув гість. – Піднебесна чекала на відновлення історичної справедливости віками і може почекати ще… якийсь час.
Якщо ця розмова ще не відбулася насправді‚ то вона‚ з тими чи іншими варіяціями‚ майже напевне відбудеться в недалекому майбутньому. Не збираюся давати жодних порад‚ як уникнути такого сценарію (підказка – „ще тісніше згуртуватися навколо Вождя“ не поможе). Росія свій вибір зробила ще до нападу на Україну. Цей вибір вона зробила ще за Олександра Невського і з тих пір реґулярно підтверджувала‚ а нинішня вакханалія осатанілого кремлівського режиму – це закономірна апотеоза.
Ню-Йорк
(Переклад з російської мови: редакція „Свободи“)
Юрій Нестеренко – російський вчений-кібернетик і поет‚ в 2010 році еміґрував до США‚ мешкає в Ню-Йорку.