Як було б добре‚ якби всі політичні залаштункові інтриґи в Україні залишилися по той бік новорічного порога‚ а по цей бік – лише чесно‚ довірливо відкрита для людських очей‚ людських оцінок і здорового впливу сцена. Ба…
Але те‚ що спостерігаємо‚ все ж дозволяє про багато чого здогадуватися і багато чого очікувати. Зокрема дуже ймовірна з’ява нового політичного руху – може‚ навіть загальноукраїнського. „Дріжджева закваска“ вже готова. Це унікальна постать очільника Одеської обласної держадміністрації Михайла Саакашвілі. „Біла ворона“ серед наскрізь корумпованих українських урядових „круків“.
Власній його ситуації не позаздриш – жодного поля для політичного маневру‚ дорога відкрита тільки вперед‚ до гучного тріюмфу або до гучної поразки. Довкола – маса впливових недругів‚ пов’язаних круговою порукою. Вони зроблять усе‚ аби не дати йому прорватися і потягнути Україну до нової якости. Дня не минає без спроб скомпрометувати його особу‚ викликати недовір’я до його місії. Ті самі газети‚ що колись захоплювалися‚ як він викорінював корупцію в Грузії‚ тепер раптом побачили „плями на сонці“: мовляв‚ так‚ корупцію він здолав‚ але ж якою великою ціною‚ скільки болю заподіяв своєму суспільству.
До словесного болота цей грузинсько-український революціонер вже давно виробив захисний імунітет‚ однак‚ його чекають‚ і вже почалися‚ неабиякі‚ розраховані на неґативний суспільний резонанс провокації. Дуже подібна до неї – арешт однієї з підлеглих М. Саакашвілі працівниць при одержанні півторамільйонного хабара. Це не тяжко організувати‚ враховуючи‚ що серед ворогів очільника Одещини – така вельми „темна конячка“ української політики‚ як Міністер внутрішніх справ Арсен Аваков. „Грузинський гастролером“ назвав М. Саакашвілі сам Прем’єр-міністер Арсеній Яценюк.
Можна уявити‚ яка страшна і добре організована сила стоїть на шляху М. Саакашвілі. На її тлі він в очах багатьох спостерігачів виглядає відірваним від реальности Дон-Кіхотом. Інші ж вірять‚ що за ним підуть усі українські низи‚ але це покищо – гіпотеза.
Тим часом він діє. 6 грудня 2015 року під його кермою в Одесі відбуся перший антикорупційний форум‚ 23 грудня в Києві – другий. Третій найближчими днями очікується в Харкові. Далі – Львів‚ Дніпропетровськ‚ інші великі міста.
Столичний форум зібрав понад 6‚000 учасників з усієї країни‚ було на ньому чимало незалежних журналістів‚ експертів з різних галузей‚ народних депутатів і чинних урядовців. Такою є химерна українська демократія: антикорупційна Україна і корупційна Україна – це одна й та ж Україна.
Тому стільки розчарування вчувається у відгукові відомого київського політтехнолога Сергія Гайдая: „…Зі сцени виступили члени політичної сили‚ у складі якої – основні корупціонери країни. А також члени коаліції‚ до якої входять основні українські корупціонери. Називають прізвища корупціонерів‚ але пропускають тих з них‚ хто входить в „Бльок Петра Порошенка“ – правлячу верхівку корупційної піраміди нашої держави. По залі бродять колишні і нинішні корупціонери всіх мастей. У буфеті сидять члени корупційної влади. Знаєте‚ з чого почнеться наша справжня боротьба з корупцією? З того‚ що ми навчимося говорити правду‚ а не напівправду. Не будемо брехати. Насамперед собі. Будемо виявляти волю‚ а не напівволю. Будемо сміливими. Будемо дотримуватися громадянської мудрости‚ а не хитрсти…“.
Все це так‚ але ж то тільки початок. Даймо чесним людям трохи більше часу‚ даймо їм більше можливостей об’єднати сили однією ціллю. І на якомусь відтинку ці форуми неодмінно розділять гнітюче сіру суміш‚ ясно поляризують суспільство на антикорупційний табір більшости й на „голих королів“ корупційної верхівки‚ котрі врешті‚ під натиском всенародної обструкції‚ не зможуть не забратися геть.
Покищо триває дуже складна гра за політичними лаштунками. Всі розуміють‚ що за М. Саакашвілі стоять авторитет‚ вплив й особисті інтереси Президента. З боку П. Порошенка це та ситуація‚ коли йдеться про загрібання жару чужими руками. М. Саакашвілі – переконливий доказ для Заходу‚ що боротьба з корупцією – це серйозно‚ і що саме Президент її розпочав. Але саакашвілівська енерґійність потрібна для П. Порошенка з багатьох інших і не менш важливих причин.
Деякі аналітики (Михайло Басараб‚ Генадій Люк‚ Віктор Небоженко‚ С. Гайдай та інші.) вважають‚ що Президент однією ногою опинився у болоті‚ погодившись‚ поза українським суспільством‚ на вкрай шкідливий для України кремлівсько-мінський „мирний плян“ і надання Донбасові „самоврядного статусу“‚ а другою ногою – у другому болоті‚ коли‚ не подумавши або піддавшись чиємусь впливові‚ зважився на конфронтацію з патріотичною частиною суспільства.
З цієї небезпечної трясовини П. Порошенко міг вибратися лише перевівши критичний вектор на уряд. І він зробив це з допомогою М. Саакашвілі. Крім того‚ А. Яценюк – то лише ситуативний спільник‚ насправді він був і буде самостійним політиком‚ а П. Порошенкові конче знадобився б „свій“ прем’єр – свій за практикованим Президентом принципом особистої відданости.
А тепер уявімо такий розвиток подій. Що буде у випадку загальноукраїнського успіху М. Саакашвілі? Чи стерпить П. Порошенко‚ що хтось стає популярнішим і перспективнішм‚ аніж він? Особливо якщо всенародному антикорупційному рухові не забракне ні правди‚ ні волі й він захитає самі основи української олігархії? Чи витримає це випробування Президент П. Порошенко? Чи витримає це випробування олігарх П. Порошенко?
Ваша думка