У своїй історичній долі українці мали не лише багато ворогів, але й чимало друзів, які ще з часів Київської Руси виступали на захист нашої землі, або ж захищали її об’єктивну історію. Вороги наші це замовчували. Вже в Х-ХІ ст. київським князям активно допомагали тюркомовні берендеї, торки або ж чорні клобуки. На службу до київських князів припливали героїчні варяги, які залишили значний слід у нашій історії, а можливо приклалися й до утворення Київської держави. Значну ролю в історії України відіграли литовські князі‚ і це теж позитивно вплинуло на нашу ідентичність. Київ мав кількасот років іншу історію‚ ніж Москва, завдяки великому литовському князеві Ольґердові.
Чимало чужинців вірою і правдою служили Україні і козацтву. Не були українцями гетьман Іван Підкова, який мав у своєму роді молдавське коріння‚ загадковим є походження полководця української армії Максима Кривоноса, якому приписують шотляндське походження. З кримських татар походив Филимон Джеджалій – полковник прилуцький, наказний гетьман визвольної армії.
Поляком за походженням був герой Національно-визвольної боротьби Станіслав Морозенко (Мрозовський), блискуче освічений бо ж навчався у Краківському та Падуанському університетах і був наближеним до короля Владислава IV, а потім став корсунським полковником Війська Запорізького. Загинув у битві під Збаражем у 1648 року. Полковник став героєм народної пісні „Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче…“.
Чи не найпомітніший слід в Українській Православній Церкві відіграв Митрополит Петро Могила, який походів з молдавського княжого роду і був сином Симеона Могили‚ господаря Молдови та Валахії. П. Могила – зачинатель українського церковно-культурного відродження. Митрополит Вельямін Рутський був одним з найавторитетніших керівників Української Греко-Католицької Церкци‚ хоч мав російське походження.
Як відомо, союзниками Богдана Хмельницького були кримські татари на чолі з ханом Іслам Ґіреєм. Одним з татарських загонів керував перекопський мурза Тугай Бей. Він був вірний присязі і договорові з гетьманом України, на відміну від свого хана. Т. Бей, захищаючи Україну разом з козаками і своїми підлеглими, поліг у страшній битві під Берестечком у 1651 року.
Союзниками українського гетьмана Петра Дорошенка були турки і татари. В 1672 році українсько-турецька армія розбила поляків на Поділлі і рушила на Львів. Видатний український гетьман Іван Мазепа став союзником знаменитого шведського короля Карла ХІІ. Разом вони мріяли визволити Україну від московського ярма. В 1704 році Карло ХІІ здобув Львів, але 27 липня спільні армії зазнали поразки від російського царя Петра І. Московські кати залили кров’ю Україну. Чергова спроба звільнити Україну не вдалася. Шведський уряд довго опікувався українськими козаками-еміґрантами. Льояльними до українців стали турки. В 1711 році було зроблено спробу розбити росіян, але мрія гетьмана Пилипа Орлика не здійснилася.
А перед тим російський цар Петро І робив все для того, щоб підкупити турецького султана Ахмета ІІІ‚ і останній мав видати гетьмана І. Мазепу. Петро І обіцяв султанові чимало золота, діямантів та дорогу зброю, але Ахмет ІІІ відкинув усі домагання російського царя і не видав гетьмана.
Євреї теж неодноразово допомагали Україні. Єврей Забіленко допоміг Б. Хмельницькому втекти з польської в’язниці. Священна Римська імперія надала гетьманові І. Мазепі титул князя. Сталося це у 1707 році.
На еміґрації кошового отамана Костя Гордієнка підтримував хан Давлет Ґірей. Чужоземні мандрівники, відвідавши Україну, тепло писали про цей край. До них належали французький інженер Ґійом де Боплан, арабський мандрівник Павло Алепський, що назвав українців „благословенним народом“.
Не менш тепло про Україну і Львів писали турецький мандрівник Евлія Челебі, данський посол Юль Юста.
Великий полководець Наполеон Бонапарт теж мріяв звільнити Україну від московської тиранії, створивши на її території державу під назвою „Наполеоніда“. Імператор жваво цікавився Україною і уважно перечитував книги, що стосуються України. В армії польського князя Юзефа Понятовського, що разом з армією Наполеона наступав на Москву, були і українці з Галичини.
Майже всі наступники св. Петра – Папи Римські завжди цікавилися Україною і підтримували її. У 1253 році Папа Інокентій ІV, через свого леґата, коронував у Дорогочині володаря Галицько-Волинської держави князя Данила Галицького. Папа Пій ХІІ рішуче встав на захист українських вояків Дивізії „Галичина“, щоб їх не видали Сталінові. Папа Іван ХХІІІ домігся звільнення з сталінської тюрми Митрополита Йосифа Сліпого.
Нарешті, Папа Іван Павло ІІ, що був великим прихильником України, відвідав нашу державу у 2001 році.
Тепло писав про Україну і козаків французький письменник Проспер Меріме у своїй праці „Давні козаки“, що вийшла друком у Парижі в 1855 р.
У зв’язку з наближенням Другої світової війни, Україною почали цікавитися великі країни Европи та Америки. Їхні уряди посилали в Україну дипломатичні та військові місії, але, на жаль, реальної допомоги нашій державі вони не надали.
Чимало чужинців воювало в лавах Української Галицької Армії. Найбільше тут було німців та євреїв, зокрема два генерали: Антін Кравс та Ґустав Ціріц, що був знищений більшовиками. За Україну полягли євреї Соломон Ляйнберґ, Сальцьо Ротенберґ, Карл Бельке та сотні інших. Навіть поляки воювали в УГА. Казахи, узбеки, грузини, росіяни, німці, голяндці воювали в загонах УПА. Немало було євреїв.
Нині, в умовах російської аґресії, переважна кількість держав засудили Росію і надають допомогу Україні. За свободу України б’ються сини і дочки багатьох народів. Українці завжди пам’ятатимуть жертовність Сергія Нігояна, Георгія Арутюняна, Якова Зайка, Давида Кіпіані, Зураба Хурція, Михайла Жизневського, що полягли на Донбасі. На захист України прибуло понад тисячу волонтерів з Франції, Швеції, Італії, Німеччини, США, Грузії, Білорусі, Чечні, країн Балтії, Фінляндії, Норвегії, Канади, Хорватії, Словаччини, Чехії, Росії та інших країн. На сторінках нашої національної історії назавжди записані імена ген. Іси Мунаєва, італійця Франческа, француза Гастона Бессона, американця Маркіяна Паславського („Франка“), леґендарного сина Швеції Мікаеля Скілта, білоруса Олександра Заводського і всіх, для кого дорога свобода України.
Львів