20 жовтня, 2016

Чи почує Европа Україну?

На сьогоднішній день вже майже не залишилося ілюзій з приводу здатности чільних европейських політиків зрозуміти Україну‚ її боротьбу за життя і свободу‚ і виняткову важливість української свободи для самої Европи. Не бачать‚ не чують‚ не розуміють. Тяжкий гріх беруть на душу‚ підігруючи Москві в її безперервних зазіханнях на Україну.

Виступаючи 12 жовтня в Парляментській асамблеї Ради Европи‚ Президент Франції Франсуа Оланд дозволив собі безпардонно вказувати владі незалежної української держави‚ як вона себе має вести у питанні окупованих Росією територій Донбасу: мовляв‚ спершу слід провести там вибори‚ і тільки після виборів Україна поверне собі контролю над українсько-російським кордоном.

Ця божевільна „ініціятива“ зустріла в Україні гідний опір.

„Пане Оланд‚ не смійте вимагати від нас віддавати українські території і мільйони українських життів під путінський режим тільки тому‚ що це є зручним для вас‚ – написав у відкритому листі на адресу французького провідника Міністер внутрішніх справ України Арсен Аваков. – Ви взялися допомагати Україні зупинити аґресію Росії? Ви‚ як представник великої Франції‚ взялися від імени демократичної Европи зупинити аґресора‚ що напав на Україну? – То робіть це‚ а не зраджуйте Україну‚ відкуповуючись від Путіна розшматуванням нашої країни! Не продавайте на вульґарному політичному ярмаркові великий европейський народ‚ що вийшов за ідеали европейських загальнолюдських цінностей на Майдан‚ віддавши за це життя найкращих своїх синів і дочок!… Ваші пропозиції і погляди на вреґулювання війни на Донбасі – неприйнятні і обурливі для будь-якого справжнього українця. Поступившись Путінові Україною‚ Ви втратите власну свободу. Не тіште себе ілюзіями – створіть реальний антипутінський демократичний фронт свобідних людей і не догоджайте аґресорові!… Крізь „дипломатичні танці“‚ пане Президенте‚ ви мусите зрозуміти‚ що Україна не збирається купувати свої свободу і незалежність‚ а готова за неї битися“.

Певна річ‚ на „демократичне“ лицемірство Ф. Оланда не могли не зареаґувати найбільш безкомпромісні середовища в Україні‚ відомі активною участю у війні з російським аґресором і ним найнятими бандами сепаратистів. Того самого дня‚ 12 жовтня‚ до добровольців-побратимів і патріотичної частини суспільства звернувся колишній командир героїчного добровольчого корпусу „Азов“‚ тепер депутат Верховної Ради Андрій Білецький:

„Настав час показати зуби! Нашу відповідь Президентові Оландові мають почути не тільки на Банковій і Грушевського – її мають почути в Парижі і Вашінґтоні‚ тим більше – у Москві. Народ України не підписувався під капітуляцією і кров свою пролляв не для того‚ щоб втратити незалежність. Я прошу усіх вийти на вулиці 14 жовтня. У цей день‚ День Покрови Святої Богородиці‚ День захисника Вітчизни‚ ми плянували традиційну ходу‚ але після заяви Президента Франції ця хода‚ цей марш набуває особливого значення. Ми не будемо штурмувати адміністративні будівлі‚ не будемо захоплювати парлямент. Проте ми покажемо‚ скільки людей готові на рішучі дії‚ як тільки спробують зареєструвати законопроєкт про вибори на окупованих територіях. Ми виходимо‚ щоб показати‚ скільки нас. Ми виходимо показати‚ що Майдан не закінчився. Ми виходимо показати‚ що Україна – це не територія з населенням‚ яким можна розпоряджатися. Ми – нація. І нам самим вирішувати‚ в якій країні будемо жити і ростити дітей. І ми переможемо!“.

Безпринципність‚ продажність европейських політичних кіл спричинила в Україні атмосферу всенародного патріотизму і з особливою гостротою винесла на поверхню суспільної свідомости питання нової політичної сили.

В день маршу в Києві активісти Цивільного корпусу „Азов“‚ ветерани бойового полку „Азов“‚ Національної ґвардії‚ волонтери‚ члени багатьох патріотичних організацій зібралися на установчий з’їзд нової партії „Національний корпус“. Програму її ще не оприлюднено‚ однак‚ в сусільстві нуртують очікування‚ що партія створить плятформу для об’єднання усіх найздоровіших громадсько-політичних рухів в країні.

Все це відбувається на тлі помітної і важливої для Президента Петра Порошенка дати: він керує державою майже два з половиною роки. Важлива вона тим‚ що спонукає до рішення – кандидувати йому чи ні на другу каденцію.

Забігаючи наперед‚ заступник голови Президентської адміністрації Дмитро Шимків висловив певність‚ що П. Порошенко не має собі альтернативи. Але для багатьох політичних експертів ця похвала прозвучала занадто тенденційно: невже понад сорокамільйонна країна не знайде‚ окрім П. Порошенка‚ жодного провідника‚ відповідного до викликів і насущних потреб часу?

Голова парляментської фракції „Бльок Петра Порошенка“ Ігор Гринів‚ передбачаючи‚ що П. Порошенко неодмінно кандидуватиме на другу каденцію‚ зауважив при цьому: „То буде страшна і велика відповідальність“. Тобто‚ можна цю фразу зрозуміти й так: перемога П. Порошенка не є самоочевидною‚ він матиме на своїй дорозі „страшні“ перешкоди.

Безальтернативних кандидатів тепер нема ніде. Не буде їх і в Україні. Проблема в тому‚ що не виключені альтернативи небажані‚ небезпечні. Згідно з вересневими опитуваннями соціологічної групи „Рейтинґ“‚ якби президентські вибори відбувалися прямо тепер‚ то на першому місці виявилася б Юлія Тимошенко – з результатом 10. 4 відс. голосів‚ на другому – співголова „Опозиційного бльоку“ Юрій Бойко – з 7 відс. підтримки‚ й аж на третьому місці був би П. Порошенко – з 6.4 відс. голосів. Четверте місце в рейтину несподівано посіла „людина з-поза системи“ – керівник популярного вокального гурту „Океан Ельзи“ Святослав Вакарчук – його підтримали б 5.6 відс. виборців.

Але Ю. Тимошенко і Ю. Бойко – це „альтернатива навпаки“. Те‚ як вони діють сьогодні в питаннях Донбасу‚ спонукає бачити в них прибічників Кремля‚ який руками українських політиків втілює путінський плян федералізації України.

Тому найвищий час на появу нової політичної сили‚ голос якої‚ за словами командира полку „Азов“‚ почує і Париж‚ і Вашінґтон‚ і Москва.

Коментарі закриті.