8 березня, 2016

Чи зможе Україна зберегти свою незалежність?

Чи зможе Україна вистояти проти російської аґресії? Багато хто вважає, що у випадку збройного вторгнення Росії Україна не готова зупинити потенційно набагато сильнішого аґресора. Наразі Володимир Путін хоче впевнитися, що його вторгнення не спричинить Третьої світової війни, яка може закінчитися катастрофічно не тільки для Москви, а також для всього людства. Це випробування дуже дорого обходиться для українського народу, але не менших втрат зазнає і Москва.

Чи Україна використовує нестабільне перемир’я для відбудови оборонних сил? Незаперечно, що початкова аґресія об’єднала майже весь український народ в одну монолітну силу. Московська брехлива пропаґандистська мережа створила в Україні внутрішню війну, яка зростає на силі. Унаслідок з’явились непорозуміння, як у владній структурі, так і в народі. Неодноразово старшини вищого ранґу зраджують патріотичних вояків. Може, саме тому все більше і більше у душі закрадається розчарування, яке породжує перевертнів і зрадників.

Зараз, коли йдеться про мир з Москвою, то чи не означає це, що треба готуватися до війни? Питання, чи молода держава дасть собі раду з двома фронтами? Чому з двома? На мою думку, першим є внутрішній фронт, а другим – московський. За час перемир’я Москва зуміла підступно, з участю своїх вишколених кадрів та „п’ятої колони“ в Україні, створити таємний фронт, який важче подолати, ніж збройний. Загальний український хаос – це крок до остаточного розвалення оновленої державности в Україні і прямий шлях у московське ярмо. Від України починає відвертатися Европа зі своїми клопотами, які (не виключено) посіяв Путін разом з сирійським Асадом. США втомилися від всеукраїнського хаосу і вічного отаманства.

У такій ситуації найбільше потерпають чесні люди. Хабарництво розквітає, не зникає з політичного обрію безконтрольна корупція, непоодинока продажність та відступництво. Патріотичні вояки, звільнені з фронту, розчаровуються, повертаючись до рідних домівок. Тисячі сімей, як і втікачі з Донбасу, опинилися в однаковій ситуації: не мають праці, безпомічно переживають психічні травми. В загальному, особливо у час воєнних дій в країні, відчувається дошкульний брак сильного проводу. На перший погляд ситуація виглядає катастрофічно, але, як на мене, небезнадійно.

Постає питання: чи зможе Україна в такій ситуації зберегти свою незалежність? Відповідь не проста, але оптимістична. Щоб досягнути перемоги, Україні необхідно негайно знищити внутрішній фронт. У цьому може допомогти новоприйнятий Конституційний закон, який змусить однаково відноситися до всіх жителів країни. Не можна випускати на волю крадіїв, хай навіть за величезні внески. Складається дивовижна ситуація: украв мільярд, відпустили за мільйон. За корупцію, продажність та хабарництво має відбутися підвищена сувора кара. Ніякі відпусток за гроші і втечі до своїх рахунків на далекі острови з їхніми банками і нечуваними депозитами. Узяти на облік усі приватні літаки і їхні маршрути. За державну зраду, крадіжки державних грошей в особливо великих розмірах, у час воєнний застосувати хай тимчасово, але смертну кару.

Після вживання таких суворих заходів, страх, наче струм, передаватиметься від однієї особи до іншої. Народиться громадська думка: покарають, як в роки війни карав військовий трибунал. Припиняться ресторанні гульки в столиці й в інших великих містах України, що нині нагадують розгул під час чуми. Тільки така суворість, дотримання букви закону, не підкупність, дуже швидко зупинить всеукраїнську злочинність і зневагу до законів і судів. Олігархічна влада повинна відповісти перед народом!

Під час нетривкого перемир’я слід інтенсивно готуватися до війни. Слід пам’ятати, що Україна може залишитися сам-на-сам з підступним і жорстоким ворогом. Це уже засвідчувала наша історія, як тільки Україна намагалася вирватися з московських лабет. Европа не захоче помирати, якщо ця війна йтиме на чужих фронтах. Україна загнала себе в глухий кут, оголосивши позабльоковою державою. Після оголошення антитерористичної операції (АТО) внутрішньою боротьбою з тероризмом інші держави не змогли навіть формально стати на захист України, яка опинилася сам-на-сам з ядерним аґресором, який ще й погрожує радіоактивним попелом. У цьому випадку неможливо сісти за стіл перемовин з ґарантами Будапештського меморандуму. Адже АТО – це внутрішня справа країни.

Неґативну ролю відіграє в Україні московська церква, яка перетворилася в пропаґандистську машину Патріярха Кирила. Останній оголосив війну Росії з Україною священною. Чи можна освячувати надсучасну зброю на смерть людей, в якій, як показала реальність, на Донбасі загинуло більше жінок і дітей, ніж вояків.

Недовіра та економічні злидні можуть створити третій Майдан, який може стати останнім у державі, яка підводиться з колін. Майдан ще більш кривавий, аніж попередній. Путінські війська його розганятимуть танками, що накопичилися в Донбасі. У нас сьогодні вихід один: відстояти незалежність і волю. Або вмерти. Третього не дано!

Одначе, я хочу вірити в силу українського народу, який є нескорений і незборимий. Він волить українського Вашінґтона, який зуміє створити силу, яка здивує не тільки Москву, а й світ, що вже здивував своїми добровольцями, які замінили за кілька днів і тижнів розвалену українську армію. Це нелегкий виклик, бо чергове московське поневолення, буде набагато більш жорстоке, ніж усі минулі окупації.

Кліфтон, Ню-Джерзі

Коментарі закриті.