Що невдовзі принесе нам‚ українцям‚ нинішня сакраментальна дата – 20 січня‚ день інавґурації 45-го Президента США Дональда Трампа? Звільнить нас від тяжких сумнівів і тривог чи додасть нові? Відвернеться Білий Дім від України‚ як на це розраховує Москва? Знову сильні поділять світ на сфери впливу‚ не питаючи згоди слабких? Перестане Америка бути опорою незалежній Україні? Заради дружби з Володимиром Путіном Д. Трамп зречеться Европи? Чи не сумнівна це запорука миру і спокою у світі – альянс провідника демократії з провідником тоталітаризму? Чи не є це розумовим і моральним збоченням – вірити Кремлеві‚ вособленню зла і неправди у світі? Отямтеся‚ пане Трампе‚ не вмикайте „зелене світло“ для російського великодержавного реваншизму!
А може‚ завтра все ці страхи розвіються‚ як моторошний сон? Може‚ це тільки припущення не досить поінформованих експертів? Не може бути‚ аби ось так враз Америка відмовилася від свого попереднього історичного досвіду‚ втратила ґрунт під ногами‚ відчуття реальности і дала себе ошукати. Не може бути‚ щоб людський світ в такій мірі збайдужів до правди і справедливости‚ щоб цим скористався В. Путін і подібні до нього виродки.
Тому ми чіпляємося за найменші докази‚ що ще не все пропало‚ що ще є кому сказати слово розради і надії. Є ще в Конґресі люди‚ здатні відрізнити світло від темряви. Є серйозні ознаки‚ що республіканці і демократи об’єднуються‚ щоб не дозволити Д. Трампові торгувати суверенітетом України і безпекою союзників США у Східній Европі. Наприклад‚ перед самим обранням Д. Трампа Конґрес ухвалив збільшення фінансової допомоги Україні на 2017 рік до 663 млн. дол. Крім цього‚ Сенат у бюджеті Пентагону на цей рік виділив 500 млн. дол. на оборонні потреби України.
А буквально напередодні інавґурації Д. Трампа група сенаторів – демократ Бен Кардин‚ республіканець Джон Маккейн і демократ Роберт Менендез – внесла на розгляд Сенату законопроєкт про запровадження додаткових санкцій проти Росії. „Це заслужена кара за втручання Москви у наші президентські вибори‚ за напад на нашу демократію‚ за зазіхання на наш суверенітет. Ми й надалі будемо діяти адекватно і рішуче“‚ – запевнив сенатор Б. Кардин.
Отже‚ не треба думати‚ що так легко можлива „Ялта-2017“‚ що протиприродна любов між Д. Трампом і В. Путіном негайно зруйнує світовий порядок‚ величезними зусиллями збудований після Другої світової війни‚ і ненависній для Москви свободі настав кінець. Навіть якби Д. Трамп справді виявився сліпим і глухим щодо В. Путіна‚ то державно-політична американська система не дасть йому фатальним чином помилитися. Двома третинами голосів Конґрес здатний долати президентське вето‚ Верховний суд здатний бльокувати президентські укази‚ Сенат здатний бльокувати призначення суддів.
Що може занепокоювати Україну – це те‚ що Президент Д. Трамп‚ згідно з Конституцією США‚ формуватиме зовнішньополітичний курс країни. Саме ймовірність радикальної зміни цього курсу й спричиняє великі сумніви і тривоги. Деякі аналітичні середовища і знавці реальної ситуації ваажають їх небезпідставними.
Колишній радник Державного секретаря Метью Брайза передбачає‚ що як тільки Президент Д. Трамп „підніме так звану співпрацю з Росією на декілька градусів‚ то з цим підніметься рівень аґресії Росії щодо України‚ а також щодо країн Балтії… Найважливішм пляном Путіна є розколоти НАТО і розсварити Америку з її европейськими созниками. Частиною цього пляну є утримати Україну від Заходу‚ від Европейського Союзу‚ від НАТО‚ а найкращий спосіб досягнути цього – сіяти в Україні хаос‚ розбрат‚ не дати їй можливости самостійно розвиватися“.
З песимізмом дивиться у близьке майбутнє лондонський часопис „Таймс“: „Хвалебні відгуки Трампа про Путіна‚ спроби захистити Москву від критики і применшити її ролю в гакерському втручанні в американські вибори вказують на те‚ що Трамп готує шляхи до примирення з Кремлем… Така „розрядка“ нестиме в собі токсичні наслідки: зв’язану й розшматовану Україну Трамп піднесе Путінові на блюдечку…“.
Кепські прогнози для України – від інформаційно-аналітичного аґенства „Bloomberg“: мовляв‚ самоізоляційне відсторонення США від европейських проблем і аґресивність В. Путіна врешті-решт змусять Анґелу Меркель‚ канцлера найсильнішої в ЕС країни‚ визнати владу Росії над Україною‚ Білоруссю і Сирією.
Але хто може стверджувати‚ що все буде саме так‚ а не інакше? І хіба намір Д. Трампа „зробити Америку знову великою“ означає те саме‚ щоб водночас робити великою Росію? Росія й без Д. Трампа велика – у своїй дикій ненависті до демократії і людської свободи.
Ні‚ могутня ріка американських політичних і моральних ідеалів не потече назад на догоду В. Путінові. У цьому певний президент Американсько-Української ділової ради Морґан Віліямс: „Україна залишиться у головній лінії американських інтересів. Ми будемо тісно співпрацювати з Білим Домом заради допомоги Україні… Ми хочемо допомогти збудувати сильну Україну‚ але ми самі‚ без вас‚ цього не досягнемо. Вам належить робити більше. Зберіться на силі‚ реформуйтеся‚ створюйте багатство всередині своєї країни‚ не покладайтеся на закордонні позички‚ кредити… Станьте сильними – й до вас прийдуть інвестиції‚ до вас прихиляться“.
Святі слова! Слабких ніхто не любить‚ слабких усі б’ють. Слабкі‚ котрі не хочуть ставати сильними‚ не мають права розраховувати на те‚ що їх завжди хтось має годувати з ложечки.
Тому зміна влади у США‚ навіть якщо вона вилучить зі свого обрію українські інтереси‚ повинна сприйнятися Україною‚ як нова можливість‚ як випробування‚ через яке належить пройти‚ щоб стати сильною. Не Білий Дім‚ а Київ має бути в центрі уваги українців. Зміна влади у США має змусити українську критичну думку шукати вичерпну і безпомильну відповідь на найважливіше запитання: хто винен у тому‚ що Україна протягом усіх 25 незалежних років залишається не суб’єктом‚ а об’єктом міжнародної політики?