Івано-Франківськ – тихе і спокійне місто, засноване в 1662 році краківським каштеляном, а в майбутньому коронним гетьманом Анджеєм Потоцьким. Тоді Івано-Франківськ називався Станіславів, на честь гетьманового батька. Місто мало цю назву до 1939 року, коли радянська влада повернула йому австрійську назву Станіслав, а 9 листопада 1962 року перейменувала на Івано-Франківськ. Під час Західно-Української Народної Республіки Станіслав був її столицею. Як і кожне середньовічне місто, Станіслав мав свій герб, який кілька разів видозмінювався. В основу герба була поставлена відчинена міська брама з трьома бойовими вежами. 1 квітня 1995 року міська рада народних депутатів ухвалила зображення нового великого герба.
Пам’ятник Адамові Міцкевичеві.
Пам’ятник Митрополитові Андрієві Шептицькому.
Головною пам’яткою міста є ратуша, над якою у 1990 році був піднятий прапор України. Зараз в ній розташовані експозиції краєзнавчого музею. Найпопулярнішою є пішохідна частина вулиці Незалежности. Вона бере свій початок біля Вічевого майдану й тягнеться до вулиці Івана Франка на відстані 500 метрів. Тут кожного року з’являються нові ковані творіння, які дарують містові учасники Міжнародного ковальського фестивалю, що був започаткований 2001 року і проводиться до Дня міста 7 травня та триває декілька днів. Кожен може спробувати стати ковалем і викувати щось на пам’ять під керівництвом коваля-професіонала.
Подарунок містові від ковалів.
П’ять історичних памяток міста відомі як в Україні, так і за її межами. Серед них колишній костел 1763 року, який австрійський уряд 1849 року передав греко-католикам. На фасаді Катедрального собору Святого Воскресіння встановлено горельєф Митрополита Андрея Шептицького, а у нішах поміщено скульптури свв. Ольги і Володимира Великого – первосвятителів Київської Руси.
Пам’ятник пластунам, що не зламали своїх присяг.
Ще одним відомим місцем є площа Митрополита Андрея Шептицького, який був трохи більше року єпископом, але за цей короткий час встиг зробити багато добрих справ. Саме тут проводяться Свято ковалів, Свято хліба, „Карпатський вернісаж“ та інші фестивалі.
На цій же площі є костел Діви Марії, в якому зараз розмістився Художній музей. Він налічує близько 15 тис. експонатів, зокрема роботи відомого українського скульптура Іоана-Георга Пінзеля, картини українських, польських, німецьких, австрійських та італійських майстрів.
Пам’ятник Адамові Міцкевичові краківського скульптора Тадеуша Блотницького вважається найстарішим за часом спорудження зразком міської скульптури. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 20 листопада 1898 року.
Катедральний собор Святого Воскресіння Української Греко-Католицької Церкви.
За ориґінальність архітектури Івано-Франківськ іноді називають „малим Львовом“. Кожен будинок прикрашений маленькими статуями і різними барельєфами. Вулиця Січових Стрільців є однією з небагатьох унікальних вулиць міста, де збереглася австрійська забудова 1870-1910-их років. На вулиці є аж 30 пам’яток історії та культури. Майже кожен будинок має свою цікаву історію. В одному з них проживав Іван Франко.
Місто пишається найстарішим парком культури і відпочинку ім. Тараса Шевченка, який заснований в 1896 році. Тут посаджені дерева, завезені із Франції, Америки та Польщі. Поруч з парком є Станіславське море, як тут називають штучне озеро, улюблене місце побачень закоханих.
Усе побачене в Івано-Франківську важко описати. Варто самому побувати і побачити старовинне місто.
Один з фонтанів міста.