20 січня, 2017

Хто впровадив кредитівки? 

Уперше кредитні кооперативи виникли в Німеччині у 1850-их роках. Відомості про першу кредитну кооперативу датуються 1849 роком. Кооперативна ідея самодопомоги застосовувалася у фінансовій сфері у вигляді організацій взаємного кредитування. Видатні німецькі кооператори – Герман Шульце-Деліч та Фрідріх Райфайзен – майже одночасно, незалежно один від одного, запропонували два принципово різні підходи до організації кооперативного кредитування: перший – для міського населення, другий – для сільського.

„Сільські каси“ Ф. Райфайзена створювалися з метою самодопомоги сільському населенню. Фундаментальними принципами їх діяльности є відсутність членських внесків, необмежена відповідальність членів за борги товариств, надання позичок лише членам товариств, безоплатна робота у виборних органах управління. Товариство починало працювати на залучених під солідарну відповідальність фондах. Це давало можливість навіть найбіднішим селянам ставати членами кредитних товариств.

Г. Шульце-Деліч запропонував іншу модель кредитного кооперативу, яка в основі принципово відрізнялась від товариств Ф. Райфайзена, адже мала інший механізм діяльности. Ця модель отримала назву „Народний банк“, або „Ощадно-позичкове товариство“, і була створена для задоволення фінансових потреб переважно міських мешканців – ремісників, службовців та інших верств міського населення. Мета першого „Народного банку“, згідно з його статутом, полягала у наданні своїм членам позик, їхнім джерелом були вступні внески, резервний капітал, а також вклади та позики. Товариством керували загальні збори, комітет і правління.

Ідея кооперативного кредитування з Німеччини почала поширюватись в Австрію, Італію, Францію, Росію, Великобританію. На східньоукраїнських землях одне з перших ощадно-позичкових товариств з’явилось у 1869 році у Гадячі на Полтавщині, а на західньоукраїнських – у 1894 році у Перемишлі кредитне товариство „Віра“ заснував Теофіль Кормош.

У Північній Америці перша кредитна кооператива („Народна каса“) виникла у 1900 році у Канаді, в провінції Квебек. Його організатором був Альфонс Дежарден, француз за походженням, який привіз ідею кооперативного кредитування з Европи. У США перша кредитна кооператива була створена у 1909 році. Ініціятором був той самий А. Дежарден.

Перша українська кооператива у США „Народна торгівля” (кооперативна крамниця загального товару) в Шенандоа, Пенсильванія, була заснована 1887 року під проводом о. Івана Волянського. Згодом постали також фінансові кооперативи. 1952 року засновано кредитівки у Дітройті й Філядельфії. До кінця 1950-их років створено додаткових шість кредитівок у Ню-Джерзі, Мериленді, Пенсильванії, Огайо, Ню-Йорку і Конектикаті.

31 березня 1957 року кредитівки у США заснували Централю для координації їхньої праці та допомоги у створенню нових українських кредитівок. Централя новоствореного Товариства Українських Кооператив (ТУК) була в Ню-Йорку, головою обрано Івана Шепаровича. 1966 року осідок перенесено в Чикаґо. 1974 року товариство переіменовано на Централю Українських Кооператив Америки (ЦУКА).

У Торонто 31 жовтня 1973 року офіційно засновано Українську Світову Кооперативну Раду. В конференції брали участь делеґгати з Канади, США, Англії, Австралії та Арґентини. В той час українська кооперація (у п’яти країнах) об’єднувала 74 діючі кооперативи з понад 80-тисячним членством.

В незалежній Україні перші кредитні спілки відновили свою діяльність в 1992 році (створено перші кредитні спілки в Кривому Розі та місті Стрий). Відновлення кредитних спілок відбувалося з підтримкою української діяспори з Канади та США. У червні 1992 року, в Києві був створений Всеукраїнський координаційний комітет з відродження кредитової кооперації в Україні.

На кінець 2009 року в Україні діяли приблизно 800 кредитних спілок. 19 травня 2016 року відбулась чергова ХХІІІ Звітно-виборна конференція Національної асоціяції кредитних спілок України, у якій взяли участь делеґати від 88 кредитних спілок з 129 спілок-членів. Більшість кредитних спілок в Україні далі успішно розвиваються.

У цій публікації використано зокрема дослідження полтавського вченого Владислава Гончаренка „Кредитні спілки як фінансові кооперативи“.

Коментарі закриті.