Ти‚ шановний читачу‚ добре зробиш‚ як на заголовок цієї редакційної статті зауважиш: „Якби ж то тільки химерні! Насправді популізм – такий же нестравний‚ як зіпсований продукт у гарній‚ привабливій обгортці“. І матимеш рацію. Більше того: популізм (але просимо не плутати з англійським populism, яке має дещо інше і не конче неґативне значення) дуже й дуже небезпечний‚ бо наш людський світ з усіма його проблемами – економічними‚ політичними‚ моральними – дедалі і все швидше ускладнюється‚ загрожує все гострішими кризами‚ все маштабнішими конфліктами. Щоб уникнути найдраматичніших варіянтів‚ знайти шляхи і способи повернення світові рівноваги і неодмінної для людського життя віри в майбутнє‚ належить вдаватися до найякісніших інтелектуальних і духовних ресурсів усієї землі‚ до тих наукових фахових прошарків‚ котрі вникають у найглибші‚ невидимі для пересічного ока‚ причини кризових процесів і явищ.
Тим часом то тут‚ то там вигулькують популісти і нахабно ошукують довірливих людей обіцянками простих і швидких рішень найскладніших суспільних чи ґльобальних проблем. На превеликий жаль‚ не уникнула цього нещастя й Америка‚ де сьогодні так переможно наближається до Білого Дому Дональд Трамп‚ мільярдер з примітивним політичним світоглядом і вбогим баґажем знань.
Проте дивує інше – як в країні‚ котра справедливо вважається взірцем і аванґардом світової демократії‚ могло знайтися стільки наївних‚ політично незрілих громадян-виборців‚ готових повірити‚ що Д. Трамп негайно‚ в момент ока розв’яже всі американські проблеми і зробить‚ нарешті‚ країну всуціль щасливою. Але куди ці виборці підуть скаржитися‚ якщо все станеться якраз навпаки?
Якщо це вже й у США так‚ то що казати про Україну‚ де невизріла демократія ще не відрізняє об’єктивних оцінок реальної ситуації від популістської демагогії. Певна річ‚ популісти не виходять на публіку без жодних на це підстав. Україна нині застрягла в болоті політичної брехні і економічної розрухи‚ й саме на цьому темному тлі сприймаються світлими постатями політики‚ котрі обіцяють країні швидкий порятунок.
16 березня Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив дані опитувань щодо парляментських і президентських симпатій українців: „майстер слова“ Юлія Тимошенко у першому колі президентських виборів‚ якби вони відбувалися тепер‚ дістала б більше голосів‚ ніж Петро Порошенко. Також у партійних рейтинґах першою йде „Батьківщна“‚ а другим – „Опозиційний бльок“ – ті одіозні мастаки „реґіональної“ локшини на вуха виборців про „покращення вже сьогодні“.
Що ж сталося? Адже у президентських виборах 2014 року П. Порошенко здобув 54.70 відс. голосів‚ а Ю. Тимошенко‚ „успіхи“ прем’єрства якої люди тоді ще пам’ятали‚ – тільки 12.81 відс. голосів. Тепер‚ бач‚ усе забулося‚ і в цьому передусім винні не популісти‚ а сама влада з її бездіяльністю‚ бездарністю і ненаситною жадобою до персонального збагачення. Саме влада‚ не здійснивши з обіцяних доленосних для України соціяльних проєктів нічого‚ дає нагоду категорії „трампів“ бити себе в груди і обіцяти золоті гори.