ХЕРСОН. – Науковці обласного краєзнавчого музею видали книгу „Антична колекція Херсонського обласного краєзнавчого музею. Історія становлення (1890-1963 рр.)“. У книзі йдеться не лише про історію саме античного зібрання, але й про історію цілого музею, яка нерозривно пов’язана з особистістю Віктора Гошкевича (1860-1928). Багаторічній праці цього видатного вченого і поборника української справи в Херсоні присвячено понад половину обсягу книги.
Історія Археологічного музею (спершу він звався так) починається у 1890 році, коли секретар Херсонського губернського статистичного комітету В. Гошкевич почав збирання старожитностей краю. Цю колекцію він волів тримати у себе, у виготовленій на замовлення спеціяльно для цієї мети скрині, в якій, однак, невдовзі забракло місця для нових знахідок. В. Гошкевич оформив їх як Археологічний музей Статистичного комітету. Це був один з перших українських музеїв.
Згодом В. Гошкевичеві вдалося розширити свою діяльність на терени всієї Херсонської губернії, зформувати мережу добровільних помічників, кількість яких незабаром сягнула 100 осіб. Музей зростав і змінювався: в 1898 році він відкрив першу в Херсоні музейну експозицію, а в 1911 році отримав окреме приміщення в центрі міста.
Засновник музею неодноразово повторював, що „патріотом може бути лише та людина, яка знає історію свого народу і плекає його найкращі традиції“. Пояснюючи відвідувачам котрийсь з музейних експонатів, він, за спогадами сучасників, завжди пов’язував його з побутом та звичаями українського народу.
Своїми оповіданнями з археології та історії України В. Гошкевич захоплював насамперед молодь, внаслідок чого з учнів середніх шкіл та училищ міста було створено кілька археологічних гуртків, які студіювали не лише музейні експонати, але й робили археологічні розвідки.
Музей зацікавив й знаних українських істориків. У 1898 році його відвідав проф. Дмитро Яворницький (1855-1940), який оглянув усі музейні колекції і висловив бажання найближчим часом зробити про музей доповідь у Московському археологічному товаристві та опублікувати в одному з загальноросійських наукових журналів якомога докладніший його опис, проілюструвавши текст фотографіями найвиразніших експонатів.
В музеї В. Гошкевич читав лекції з історії України. Протягом 1912-1914 років Херсонське губернське земство організовувало загальноосвітні курси, на які прибувало до 750 учителів з усієї губернії. В. Гошкевич вечорами, без дозволу адміністрації курсів, викладав цим вчителям курс української історії. Цікавими для херсонців, а особливо молоді, були й екскурсії разом з В. Гошкевичем. Неодноразово він організовував такі екскурсії на руїни Ольвії, де розповідав про давньогрецьку колонізацію північних берегів Чорного моря і пояснював методи археологічних розкопок. Окрім суто археологічних, організовував В. Гошкевич також історичні екскурсії містом, зокрема на території Херсонської фортеці.
Його просвітницька праця, як і праця наступних поколінь музейників, допомогла виховати сотні відомих та невідомих широкому загалу українців, які зросли свідомими своєї історії громадянами. До них належав і херсонець Володимир Кедровський (1890-1970), що познайомився з музеєм та його фундатором у 1900-их роках. Згодом йому судилося стати державним інспектором Армії УНР, а на еміґрації в Америці – редактором „Свободи“ в 1926-1933 роках.
Проте діяльність музею була призупинена після початку розгортання на теренах України революційних процесів. У 1918 році, за гетьманування Павла Скоропадського, В. Гошкевич ще продовжував активну працю, намагався зберегти свої міжнародні зв’язки та започаткувати нові. Того року музей вперше відвідав засновник Берлінського Перамського музею німецький археолог Теодор Віґанд (1864-1936).
Однак невдовзі перемога більшовицької влади, хвороба й смерть В. Гошкевича, спричинені загрозою арешту‚ від’їзд з Херсона його спадкоємиці на посаді директора музею Ірини Фабриціус (1882-1966) розірвали спадковість музейних традицій.
Переживши серію організаційних змін, музей отримав у 1963 році свій сьогоднішній статус та став називатися обласним краєзнавчим музеєм. Втім не варто думати, що в радянські часи музей не провадив наукової та просвітницької роботи. До прикладу, у 1980-ті роки археологічними гуртками Херсонського обласного краєзнавчого музею керували відомі науковці-археологи Марина Абікулова та Микола Оленковський, котрий згодом долучився і до політичного життя та очолив Херсонську крайову організацію Української республіканської партії в час боротьби за незалежність. До складу гуртків належало по 10-15 учнів різних шкіл міста, які цікавилися давньою історією краю.
З осені до весни гуртківці щорічно вивчали теорію археологічної науки та готували реферати й доповіді на цікаві для них теми. Ці доповіді вони виголошували та обговорювали на засіданнях археологічних гуртків. Влітку гуртківці брали участь в розкопках археологічних пам’яток, що їх організовував Херсонський обласний краєзнавчий музей.
Останніми роками у справі популяризації археології та давньої історії України херсонські музейники співпрацюють з Херсонською бібліотекою для дітей та юнацтва ім. Бориса Грінченка, яка є базою для діяльности учнівського краєзнавчого клюбу „Боріон“. Так, протягом 2014-2015 років для учасників клюбу проводилися тематичні лекції з історії кам’яної доби, давніх народів ґотів та гунів тощо.
Для учнів у такому спілкуванні завжди найцікавішими є речі обговорюваного періоду з археологічних фондів музею. Це й не дивно, адже лише розглядаючи кількатисячолітній виріб не через скло вітрини чи на ілюстрації, а тримаючи його у власних руках, учень може по-справжньому зацікавитися минулим свого краю і своєї нації.
Книга Антона Костенка та М. Абікулової „Антична колекція Херсонського обласного краєзнавчого музею. Історія становлення (1890-1963 рр.)“ є некомерційним виданням, опублікованим в мережі інтернету в електронному форматі. Її можна безкоштовно завантажити в українській он-лайн бібліотеці „Чтиво“ або ж на веб-сторінці академічних публікацій „Academia.edu“.