У травні в приміщенні Фундації Українського Вільного Університету, пізніше – у залі Української католицької церкви св. о. Миколая у Пасейку, Ню-Джерзі, а згодом – у Чикаґо, у творчій майстерні журналіста Володимира Дуди відбулися презентації нової книги „Друга дивізія УНА. Енциклопедія воєнної доби. УНК, УНА, 2-га Дивізія УНА, Протипанцерна бриґада „Вільна Україна“, УВВ, УВК, Українська допоміжна поліція у боротьбі за волю України в подіях, персоналіях, спогадах, реконструкціях, версіях та інформаціях. Історія“, яку я написав, впорядкував та видав разом з Іваном Буртиком з Кліфтону, Ню-Джерзі. Книга має 1,500 світлин та мап і налічує рівно 800 сторінок тексту.
З цієї нагоді я зустрівся з численними земляками-полтавцями, зокрема з Володимиром Литвиненком, о. Олексієм Гольчуком, Галиною Грушецькою, Миколою Міщенком. У Чикаґо‚ в Українському Національному Музеї‚ за сприянням Марії Климчак ознайомився з архівом уродженця Лохвиці Антона Кущинського, видатного діяча доби Української Народної Республіки та Гетьманщини. В українській кав’ярні мене пригощали при змістовній розмові землячка з Новосанжарщини д-р Неоніла Личик (Шерстюк) з чоловіком інженером Святославом Личиком, довголітнім головою парафіяльної управи Українського православного собору св. князя Володимира у Чикаґо, сином Миколи Личика, майора Армії УНР.
Працюючи над книгою, я дізнався, що племінником полковника Петра Дяченка був репресований український письменник та літературний критик Леонід Сукачов, якого на Полтавщині пам’ятають і в Березовій Луці, де минули його шкільні роки, і в Гадячі, де він вчився в педагогічному технікумі, і в Полтаві, де він народився і де потім продовжував освіту в Інституті соціяльного виховання та починав широку літературну діяльність.
Мені вдалося побувати на цвинтарі у Савт-Бавнд-Бруку, Ню-Джерзі, унікальному українському пантеоні у США. Тут поховані уродженці Полтавщини Патріярх Мстислав, Андрій Лівицький – Президент УНР в екзилі‚ Борис Мартос – вчений і Прем’єр-міністер УНР, багато інших славних людей. Біля місця вічного спочинку генерал-поручника Михайла Крата – уродженця Гадяча, та його дружини Євдокії, я зфотографувався з їхньою онукою Ганею Черняк, яка нещодавно разом зі своєю матір’ю впорядкувала та видала у США книжку спогадів генерала М. Крата „Козацькому роду нема переводу“, примірники якої я передав до районних бібліотек Лохвиці та Гадяча.
Місце вічного спочинку уродженця лохвицької Білогорілки Полікарпа Плюйка знайшов через дирекцію цвинтаря. На пам’ятнику написано: „Шукав людину-критика і не знайшов“. Мабуть, правду написав історик Василь Ключевський: „Природа народжує людей, життя їх ховає, а історія воскрешає, блукаючи по їхніх могилах“.
Лохвиця, Полтавська область