Становище‚ в якому опинилися українці Закерзоння після Другої світової війни стало для них катастрофою. Українські етнічні землі (832.9 тис. українців) було приділено Польщі, з них переселено до СРСР 482.6 тис. осіб. Було застосовано терор‚ від якого загинуло до 8,000 осіб. У 1947 році проведено акцію ,,Вісла’’ і „очищено“ корінні українські землі від населення, яке протягом віків на цій землі жило.
Лише після смерти Сталіна у 1953 році настала певна відлига не тільки в СССР, але також в залежних країнах. У березні 1956 року було створено Організаційний комітет, який займався підготовкою Українського з’їзду у Варшаві. На чолі тодішнього українського руху було поставлено комуністів Миколу Щирбу й Адріяна Гожовського. 15 червня 1956 року вийшло перше число тижневика ,,Наше Слово’’. На зборах обрано 241 делеґата на з’їзд до Варшави. Метою з’їзду було створення Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ).
Програмну доповідь на з’їзді виголосив М. Щирба. Делґеати‚ виступаючи на з’їзді‚ вимагали від влади вирішення болючих для української громади проблем‚ передовсім дозволу на добровільне повернення в рідні сторони‚ навчання української мови в школах, у яких вчаться українські діти‚ та відкриття середніх шкіл з українською мовою навчання‚ повернення прав і свобод у виконуванні релігійної практики в греко-католицькому обряді згідно з діючою конституцією. Крім того‚ делеґати домагалися видання щоденної української газети, радіопередач, надання можливости висилати українців на навчання та на літні табори в Українську РСР, а деякі навіть вимагали вільної еміґрації в Україну та інші краї.
В результаті бурхливої дискусії з’їзд затвердив статут УСКТ, який опрацював Остап Лапський. Обрано Головну управу УСКТ, яку очолив Степан Макух. Заступниками стали Т. Марищук та М. Щирба, а головним секретарем Григорій Боярський. Затверджено пресовий орган УСКТ ,,Наше Слово’’.
На терені Польщі було організовано гуртки УСКТ. Хоча в цілому діяльність УСКТ була під наглядом спецслужб, та все таки свідомий і часто жертвенний актив УСКТ добивався у важких умовах праці певних успіхів. Українці могли зустрічатися‚ було організоване українське шкільництво, відбувалися концерти‚ масово почали народжуватися хорові, театральні та тацювальні ансамблі, пункти навчання рідної мови.
Коли йдеться про шкільництво‚ то розвиток навчання української мови у Польщі почався з 1956 року. Були створені школи з українською мовою навчання в Банях Мазурських, у Ярошівці, Чахуві‚ Тженсачу‚ Сонґнітах. З вересня 1958 року відкрито українську початкову школу у Білому Борі‚ яка діє до сьогодні як комплекс загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання.
З 1957 року діє загальноосвітній ліцей у Лігниці. У 1957-1964 роках існували українські кляси при польському загальноосвітньому ліцеї у Перемишлі, де почала діяти українська школа ім. Маркіяна Шашкевича після відновлення української державности. Учителі навчалися в Учительській студії у Щеціні‚ на українських філологіях при університетах Варшави, Кракова та Люблина.
Велику виховну працю провадили театральні й танцювальні ансамблі, для яких були організовані крайові перегляди у Перемишлі. Вони відвідували різні місцевості‚ де жили українці у Польщі. Передове місце в праці УСКТ мав чоловічий хор „Журавлі”, до організації його і провадження якого доклав великих зусиль дириґент і композитор Ярослав Полянський. Розпочалися українські фестивалі пісні і танцю‚ зокрема в Сяноку, Кентшині‚ Кошаліні, Варшаві‚ а також у престижній ,,Лісовій опері’’ в Сопоті.
Газета ,,Наше Слово’’ відгравала велике виховне значення. Цензура забороняла друкувати матеріяли патріотичного змісту, але все таки між рядками були статті, які підтримували на дусі поневолених українців у Польщі.
За загальним підрахунком протягом 1956-1990 років в УСКТ було репресовано понад 800 українців. Незалежно від цензурних пересторог, газета була трибуною для скарг, нарікань, закликів і мобілізації проти національної дискримінації, організації українського шкільництва, проблем повернення в рідні сторони тощо.
Після позачергового з’їзду у 1990 році УСКТ перетворилося в організацію Об’єднання українців у Польщі (ОУП), тижневик „Наше слово“ став виходити як пресовий орган ОУП. Допоміжну культурно-освітню ролю відгравали радіопередачі з Кошаліна, Ольштина, Ряшева і Любліна. Стали виникати різні реґіональні та професійні товариства – „Руська бурса“ у Горлиці, Товариство розвитку Музею лемківської культури в Зиндрановій, Український Народний Дім у Перемишлі, загальнопольський молодіжний Пласт, ряд спілок. Великих зусиль в діяльності ОУП доклав голова Управи Петро Тима, зокрема у поверненні Народного Дому в Перемишлі і здобуття фондів на його направу.
З нагоди 25-ліття ОУП, відбулася урочиста конференція наприкінці листопада 2015 року у Варшаві. Про перебіг і зміст конференції в тижневику ,,Наше Слово’’ 13 грудня 2015 року була поміщена стаття Григорія Сподарека. Провалилася комуністична ідеологія, Польща і Україна стали суверенними державами, про що наголошували учасники конференції на чолі з П. Тимою. На конференції Посол України у Польщі Андрій Дещиця удостоїв пам’ятними відзнаками П. Тиму, секретаря Мирослава Купича, а також Стефанію Лайкош, Катерину Сень, Наталю Кравчук та інших за осяги у роботі ОУП на благо збереження української ідентичности та кращого розуміння польсько-українських взаємин.