Від хвилини одержання сумної вістки про відхід у вічність Ростислава Хомяка думками все був з ним, провожаючи його в дорогу потойбічного вічного життя.
Р. Хомяк – син Львова – народився у відомій родині Хомяків 2 січня 1936 року‚ восьмилітнім юнаком разом з батьками у 1944 році, перед другим приходом більшовиків, покинув рідний Львів, прямуючи на захід. Першою зупинкою була Тюрінгія в Німеччині.
Після Другої світової війни жив у таборі втікачів Карльсфельд, біля Мюнхена, а згодом у Мітенвальді. У той час навчався в українських таборових школах. 1949 року разом з батьками еміґрував до Канади. Середню освіту завершив 1956 року в Гамільтоні‚ Онтаріо‚ і поступив на вищі студії на МекМастер Університеті, у тому ж Гамільтоні, де у 1960 році здобув ступінь бакалавра. Далі продовжив студії на Університеті Карлтон в Отаві, які успішно завершив у 1962 році, здобувши ступінь маґістра журналістики.
Перед Р. Хомяком відкрився широкий світ журналістики. Він належав до виняткових особистостей в українському журналістському світті, володів англійською й українською мовами. Перші кроки зробив у Канаді‚ працюючи на телевізійній станції в Отаві‚ і писав до щоденної газети „The Calgary Herald”. Водночас дописував до української газети „Новий шлях“. З часом переїхав до США і в 1960-1961 роках був редактором „The Ukrainian Weekly“‚ а також співробітником „Свобода“ до кінця його життя. До речі, як мене інформував голова Українсько-Координаційної Ради Ігор Ґавдяк, Р. Хомяк, закликав, щоб за всяку ціну безперебійно підтримувати „Свободу“, яка є історичною і найстаршою українською газетою у світі, зберігаючи українські цінності.
У 1960-их роках Р. Хомяк працював акредитованим кореспондентом ООН у Ню-Йорку‚ писав цікаві інформаційно-аналітичні статті до журнала „Сучасність“ і тижневика „Новий Шлях“ про дипломатію і дипломатів СРСР. У 1963-1967 роках працював у Дослідно-видавничому об’єднанні „Пролог“, де редагував англомовний журнал „Digest of Soviet Ukrainian Press“, який особливо був цікавий для англомовного читача – політологів.
У Ню-Йорку Р. Хомяк одружившися з д-ром Мартою Богачевською. Молоде подружжя мало дочок Таню і Дору. Дбайливі батьки дали їм родинне, релігійне і українсько-патріотичне виховання та вищу освіту.
У 1972-1994 роках Р. Хомяк працював у Інформаційній аґенції США (USIA), як редактор інформації для Африки. У 1992 році відкрив бюро Інформаційного аґенства США у Казахстані, де працював, як прес-аташе Посольства США.
Як успішний журналіст Р. Хомяк був нагороджений повною стипендією „Reаder’s Digest” (1962), а також медалею Інформаційного аґенства США „Career Achievment Award“ (1994). Він такoж брав активну участь у культурно-громадському житті‚ був членом Середовища Української Головної Визвольної Ради, членом управи Української Американської Координаційної Ради, Дискусійного клюбу „Круглого Стола“ у Ню-Йорку.
Пригадую, як Р. Хомяк був організатором прощального вечора для українських провідних поетів Івана Драча і Дмитра Павличка, який відбувся у 1960-их роках у Ню-Йорку. Це був час, коли громада була поділена на тих‚ що бажають зустрічатись з діячами української культури України‚ і тих‚ які були проти. Перших прозивали „зустрічальниками“, Р. Хомяк належав до них. Не зважаючи на противників зустрічей‚ влаштував прощальний вечір, але за домовленням без „охоронців“ поетів, себто без каґебістів‚ на що погодились. Вечір був удалий. Поети вільніше говорили, ніж їм було дозволено.
Після проголошення незалежности Української Держави Р. Хомяк у 1994-1995 роках був консультантом Міжнародного медія-центру в Києві‚ а у 1997-1998 роках – керівником проєкту семінарів на тему „Засоби масової інформації у ринковій Україні“, які відбулись у дев’яти обласних центрах України.
Мені пощастило кілька разів зустрітись з Р. Хомяком у Києві. Він робив клясифікацію журналів і газет, серед яких на першому місці назвав тижневик „Дзеркало Тижня“. Після цього‚ реґулярно читаючи цей тижневик в інтернеті, можу підтвердити його вірну оцінку. Ми відвідали відомого мецената Омеляна Антоновича у Києві і підказали йому про новопосталий Український Католицький Університет, який заслуговував на допомогу.
Р. Хомяк був глибоко віруючим і практикуючим християнином‚ об’єктивним у своїх оцінках, товариським, мило баченим у товаристві. Був у громаді і жив з громадою. Таким він мені запам’ятався. Хай гостинна американська земля буде йому легкою‚ а світла пам’ять іде з роду у рід.