Село Дігтярівку, що за 17 кілометрів від Новгорода-Сіверського і яким опікувався Іван Мазепа, ми відвідали 9 квітня. Чарівний закуток Подесення, де славний гетьман поставив чи не найкращий храм на Лівобережній Україні, дивував витонченістю архітектурних рішень козацького бароко і величчю українського духу.
Іншими виявилися роки, коли за руйнацію храму взялися колгоспні комуністичні начальники. І хтозна, що залишилося б від перлини на Деснянській горі, коли б не міцність цегляних стін? Хоча, навряд чи потужні мури зупинили комуністичних варварів? Найскоріш, босота не наважилась остаточно „добивати“ пам’ятку архітектури через її авторитет у колах фахівців, як в Україні, так і за її межами.Тим більше, навіть нацисти у 1943 році залишили 45-метрову споруду у спокої! І тільки пошкодження церкви при наступі Червоної армії у 1943 році вказували на пережиту війну. Звичайно, що не тільки скиданням тракторами красивих бань та пограбуванням внутрішнього оздоблення була позначена історія церкви. Довгою була епопея запустіння руїни колишньої красуні на горі поруч зі школою.
А з 2010 року Свято-Покровська святиня почала відроджуватися зусиллями благодійників з Канади та США під керівництвом відомого українського архітектора Сергія Юрченка та майстрів реставрації з Глухова. Парафіяни прибрали територію навколо церкви, очистили простір від кленових хащів та позбавили гору від сміття.
А на Благовіщення зранку понад Десною пішла луна дзвонів, у які вдарив о. В’ячеслав Павленко. Тепла днина. Нехай зранку навіть трішки похмуро. Та на душі соняшно, оскільки у відновленому майстрами східному приділі розпочиналася урочиста служба. Селяни з радістю молилися у рідному храмі. Горіли свічки та пахло ладаном. З батьками були присутні діти.
Попри труднощі життя в умовах війни з Росією у о. В. Павленка та активістів Свято-Покровської громади на чолі з Любою Чмихун впевненості на підняття храму з руїн вистачає. Бо вірять прихожани, що з допомогою свідомого українства, передовсім з Америки та Канади, наслідки атеїстичного розгулу комуністів буде подолано.
Парафіяни Дігтярівки з о. В’ячеславом Павленком.
Дорогою з Дігтярівки додому заїхали на „Богородицьке джерело” у Гірках. Село, де відбулась перша зустріч Івана Мазепи з Королем Швеції Карлом ХІІ у жовтні 1708 року. Біля криниці на старезному дубі давним-давно, як розповідає легенда, яку бережуть у селі, вперше явився образ Матері Божої Дігтярівської. І стала ікона найшанованішою у житті І. Мазепи!
У серпні 2013 року о. В. Павленко освятив криницю, доклавши напередодні зусиль для приведення її до пристойного вигляду. Священикові тоді допомагали впорядкувати джерело добрі люди з Гірок, а також Новгород-Сіверське аґролісове господарство на чолі з директором Юрієм Охріменком. З-під крейдяної гори потужно б’ють два струмочки зі смачною м’якенькою водичкою. Це дійсно чудове джерело з неперевершеною водою. Бо вона – українська!
Дігтярівка,
Чернігівська область