26 травня, 2016

У всесвіті незліченних слів

Як твердять учені, у середній бінокль на зоряному небі можна побачити від 100 до 200 тис. зір. Приблизно таку ж кількість слів обчислюють у розвинутих мовах „середні біноклі“ популярних словників, таких як Вебстер, Лярус, Дуден, Лінде тощо. Найбільший дотепер академічний тлумачний словник української мови (СУМ-11, 1970-1980) охоплює понад 134 тис. слів, тоді як найновіший „Великий тлумачний словник сучасної української мови“ (ВТС СУМ, видавництво „Перун“, 2009) встановляє їх близько 250 тис. Тим часом пересічній людині важко повірити, що, подібно до числа зірок у Всесвіті, кількість слів у живій мові – величина нескінченна. І справді, нехай який-небудь найбільший словник охоплює, скажімо, як завгодно багато слів. І при цьому у живій мові завжди знайдеться таке слово, яке до цього словника не потрапило!

Більш поважне тлумачення цієї істини цікавий читач одержить після знайомства із подарованою автором Бібліотеці Наукове Tовариство ім. Шевченка у США книжкою Дмитра Пилипчука, яка‚ в основному‚ є розгорнутою на 856 сторінок аналізою порівняно недавно випущеного у світ в Києві першого тому „Золотого двадцятикнижжя“ – академічного тлумачного „Словника української мови“ у 20-ти томах. Розглядається зміст саме першого тому (А-Б, 2010. 911 стор.) і фраґментарно– другого (В-Відсріблитися, 2012. 975 стор.), хоча за останні роки з’явилося ще кілька томів цієї праці (Відставання-Ґуральня, 2012. 119 стор.; Д-Ж, 2013. 1007 стор.; З-Зв’янути, 2014. 992 стор.; : Згага-Кварта, 2015. 992 стор.).

Д. Пилипчук, автор масивної мегарецензії на цей лексикографічний мегапроєкт вважає, що сьогодні Україна спроможна видати електронний тлумачний словник української мови на мільйон слів, а отже, гостро полемізує з тими академічними науковцями, що схильні „прокрустувати“ словникові параметри національної мови в якусь чверть мільйона слів і, таким чином, „законсервувати“ колоніяльне становище української мови.

Книжка пропонує лексикографам понад 8,000 авторських ілюстрацій до 5‚500 слів як наявних, так і не зазначених у першому томі „Золотого двадцятикнижжя“. Для ілюстрування використано твори багатьох десятків авторів – від Григорія Сковороди до Євгена Пашковського. Майже всі запропоновані ілюстрації вводяться у науковий обіг уперше. Значну частину проілюстрованих слів у реєстрі першого тому СУМ-20 взагалі не представлено. Крім того, автор подає переліки багатьох тисяч інших слів, „загублених“ у поважних українських словниках останніх десятиріч.

Письменник-філолог розгортає дискусію навколо повноти і якости українських тлумачних словників ХХ ст., які дозволили собі зіґнорувати практично кожне друге слово, знайдене у раніше виданих лексиконах Бориса Грінченка та Агатангела Кримського, не заглибились у мову Івана Франка та інших клясиків української літератури, проіґнорували мову модерної української словесности й колосальні ресурси неологізмів та термінології.

Книжка Д. Пилипчука виглядає безпрецедентною для слов’янського світу (та й світу загалом) спробою конструктивно зорієнтувати лексикографію на максимальний маштаб відображення в академічному тлумачнику лексичного складу національної мови. Не можна не завважити, що монографія Д. Пилипчука є, по суті, величезною програмою роботи лексикографів над майбутніми проєктами багатьох наступних десятиліть, а може, й цілого століття. Як і належить науковій праці, рецензована книжка має індекси проілюстрованих слів і згаданих в ній 2,000 імен.

Що дуже важливо – книжку Д. Пилипчука збагатило резюме англійською мовою, крім того, на англійську перекладено і такий важливий елемент будь-якого видання, як зміст. Всі знаємо про випадки, коли такі переклади зроблено не дуже якісно, і це справляє поганий вплив на бібліофілів. Цим разом, здається, на переклад нарікати не можна, оскільки на останньому етапі підготовки видання до друку переклад прорецензували досвідчені американські україністи Гарвардського університету д-р Галина Гринь та д-р Любомир Гайда, за що автор книжки і автор цієї інформації дуже їм вдячні.

Стараннями Бібліотеки НТШ-А за сприянням голови Бібліотечної комісії Юрія Добчанського та директора Адміністрації НТШ Васия Лопуха 10 примірників цієї книжки розіслано і прийнято на зберігання у фонди найавторитетніших бібліотек США. Простежено при цьому, що ці бібліотеки справді мають у своїх фондах СУМ-11 і почали отримувати чергові томи СУМ-20, адже рецензоване видання є необхідним для цих словників доповненням. Завдяки цьому книжку Д. Пилипчука нині вже можна знайти не лише у Бібліотеці Конґресу, Ню-Йоркській публічній бібліотеці і найпрестижніших університетських книжницях США, а й також у всесвітньому каталозі WorldCat, у книгозбірнях Великобританії, Канади, Німеччини, Польщі, Франції. Сподіваємося, що увагу до неї проявлять і в інших країнах світу.

Сергій Панько – член-кореспондент Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці.

Коментарі закриті.