До жовтня 1956 року вона виходила двічі на місяць, відтак щотижня. Першим головним редактором був призначений Микола Щирба (1956-1958 роки) – діяч міжвоєнного періоду Комуністичної партії Західної України. Протягом перших місяців свого існування тижневик мав наклад понад 17 тис. примірників, причому передплатою було поширено близько 70 відс. усього накладу.
Тижневик, за наміром тодішньої влади, мав передусім виконувати ролю своєрідного транслятора між владою й українським населенням, зокрема пояснювати політику держави стосовно української людности, насильно депортованої під час акції „Вісла“ на північно-західні околиці Польщі. Тижневик мав поширювати інформацію про громадсько-політичне та культурне життя Радянської України. Однак в дійсності „Наше слово“ у цьому періоді перетворилося на відкриту трибуну скарг і нарікань українського населення на ситуацію, в якій воно опинилося, на прояви національної дискримінації, асиміляційну загрозу, врешті стало збірною заявою переселенців, котрі вимагали повернути їх на рідні землі. Водночас тижневик відігравав дуже важливу ролю єдиного і незамінного зв’язкового між розсіяними по всій країні українськими громадами.
Протягом першого року свого існування тижневик збагатився кількома постійними тематичними сторінками, зокрема для дітей „Дитяче слово“, для літераторів „Літературна сторінка“, для лемків „Лемківське слово“. У 1958 році, як додаток до тижневика, почав виходити літературний і популярно-науковий щомісячник „Наша Культура“, який відіграв ролю організатора й модератора української творчої інтеліґенції, особливо у сфері літератури, історії, мовної проблематики, мистецтва, культури. Був також, з огляду на тогочасну ліберальність цензури, у міру затишним місцем для публікацій чималої групи видатних авторів тодішньої Радянської України, а також Чехословаччини й Румунії.
У середині 1960-их років з „Нашого Слова“ виокремився черговий щомісячний додаток „Світанок“ – газетка для українських дітей, яка їх учила рідної мови, часто-густо переймаючи на себе ролю першого і найчастіше єдиного вчителя.
У тижневику, зокрема на початку його існування, з’являлися й інші тематичні сторінки (часто силоміць наказувані редакції) – сільськогосподарська, молодіжна, жіноча, але вони не користувалися популярністю у читачів і згодом були ліквідовані. Незвичайно популярною була рубрика шлюбних оголошень, яка виконувала подекуди ролю своєрідного свата для тисячі загублених у польському морі українських душ, приводячи їх до одруження, причому найчастіше з закордонним партнером українського походження.
Тижневик „Наше Слово“ не отримав згоди на розповсюджування в Україні. Проте, всупереч забороні, тижневик шляхом передплати рідними чи знайомими у Польщі або на Заході потрапляв як до України, так і до інших радянських республік, де мешкали депортовані у період сталінізму українці.
У середині 1960-их років майже половина накладу тижневика, одноразовий наклад якого перевищував 21 тис. примірників, йшла до читачів на схід від Польщі. Факт великого зацікавлення тижневиком невимовно тішив редакцію, хоч, з іншого боку, на кордоні часто створював чимало політико-цензурних проблем, коли пересилання затримували, а відтак газету конфісковували. Влада загострювала цензуру, забороняла друкувати матеріяли деяких авторів.
Тижневик мав чисельних читачів також серед західної діяспори на усіх континентах.
Своє критичне ставлення до тижневика влада відкрито продемонструвала у першій половині 1980-их років, коли „Наше Слово“ опинилося в серйозних поліграфічних клопотах. Наслідком цього було припинення випуску „Нашої Культури“ та „Світанку“, урешті протягом кількох місяців не виходив також сам тижневик. У середині 1990-их років був відновлений випуск додатку для дітей, натомість „Нашу Культуру“ воскресити так і не вдалося.
Після позачергового з’їзду УСКТ у лютому 1990 року і перетворення організації в Об’єднання Українців у Польщі (ОУП) тижневик „Наше Слово“ припинив виконувати ролю пресового органу нової структури, приймаючи формулу українського тижневика. Натомість ОУП перейняло на себе ролю видавця.
Головними редакторами „Нашого слова“ були: Григорій Боярський (1958-1963 і 1971-1980 роки), Мирослав Вербовий (1980-1991 і 2002-2006), Роман Галан (1993-1994), Ігор Щерба (1995-2002). Від серпня 2007 року редакцією керує Ярослав Присташ. Газета має власну сторінку в інтернеті: www.nasze-slowo.pl.
Львів