20 січня, 2017

Український театр береже традиції

КРОПИВНИЦЬКИЙ‚ Кіровоградська область. – На свіжі враження від вистави Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького театру „Циганка Аза“ наклалася сумна звістка: помер Заслужений артист України, режисер Володимир Савченко‚ який на початкув 1980-их років очолював театр‚ а торік постановив „Наймичку“ Івана Карпенка-Карого‚ що й досі йде на сцені.

Саме згадкою про прем’єру „Наймички“, яка стала, на жаль, прошальним акордом його творчої діяльности у театрі, завершується його книга „Голос березолівця та його відлуння“, яка торік вийшла у Житомирі й була представлена 9 грудня 2016 року в обласній науковій бібліотеці. У неї два автори – Микола та Володимир Савченки. Річ у тому, що Микола Савченко – дядько режисера, був учнем Леся Курбаса та актором славнозвісного театру „Березіль“. Він, як актор, проходив становлення саме у тому Молодому театрі, який пізніше і став мистецьким об’єднанням „Березіль“.

У книзі описано репетиції курбасівських постановок, вміщено унікальні фотографії вистав, які збереглися у Савченків. Комуністична влада знищила талановитого режисера-новатора (він був розстріляний у відомому урочищі Сандормох разом з великою групою українських інтеліґентів у 1937 році), намагалася стерти будь-які згадки й про його творчість. М. Савченко був талановитим фотографом, тож у нього зберігся чималий фотоархів курбасівського театру. Після арешту режисера М. Савченко сховав його у селі Ястребеньці на Житомирщині.

В. Савченко був відомою людиною у літературних колах‚ видав кілька книг поезії і прози. Він очолював театри Івано-Франківська, Житомира, тодішнього Кіровограда. Тож його погляд (друга частина – „Відлуння“) на театральне життя, хоч і не позбавлений багатьох цікавих деталей, все ж вписаний у загальноукраїнський культурний контекст. Так само й його режисерський почерк характерний багатопляновістю підходів. Книга „Голос березолівця та його відлуння“, звісно, не претендує на виклад вичерпної історії українського театру минулого століття, але й без неї він був би неможливий‚ береже пам’ять про непересічного режисера.

Коментарі закриті.