Нещодавно „Українська правда“ розповіла‚ задокументувавши цю сенсаційну розповідь відповідними фотографіями‚ про те‚ як 8 березня журналісти несподівано побачили українського Президента Петра Порошенка в Еспанії‚ в аптеці приморського міста Марбеля. Він був без жодної охорони‚ купував вітаміни і ліки. Коли на вулиці до нього звернулися‚ П. Порошенко‚ не відповідаючи‚ сів у свій білий „Порш“ і поїхав.
Далі з’ясувалося‚ що він має у Марбелi розкішну‚ судячи з фотографії‚ віллу‚ хоч у його податковій деклярації за 2015 рік ніяка нерухомість за кордоном не значиться.
Відтак „Українська правда“‚ вдаючись до своїх‚ як вона написала‚ „достовірних джерел“‚ довідалася‚ що цю віллу П. Порошенко придбав ще до свого президентства. Так що нібито питання відпадає. А щодо того‚ що він там робив тепер‚ то Aдміністрація Президента своєю невдалою відповіддю тільки додала оливи у вогнище: мовляв‚ П. Порошенко займався важливими потребами свого інвестиційного фонду в Еспанії.
Самозрозуміло‚ здійнялася хвиля відгуків і коментарів‚ переважно несхвальних. Багато хто висловлював здивування‚ як міг президент у розпал політичної кризи в своїй країні залишити її? Чому перша особа в українській державі тримає власний інвестиційний фонд за кордоном‚ а не в рідній Україні‚ котра перебуває у тяжкій економічно-фінансовій скруті? Чому ризикує подорожувати як приватна особа? Нарешті‚ чому ризикує їздити кудись далеко від дому без охорони?
Але ніхто з коментаторів не звернув уваги на фотографію П. Порошенка в момент його перебуваня у марбельській аптеці. А він на ній виглядає людиною‚ котра заслуговує співчуття: щось читає – очевидно‚ рецепт‚ в усій постаті вчувається втома‚ невпевненість і сподівання на ефективність еспанських ліків.
Шкода П. Порошенка‚ якщо справді він має проблеми зі здоров’ям. Можливо‚ саме звідси – його не завжди зрозуміла миролюбність‚ бажання обійти боком найгостріші кути в житті українського суспільства‚ зокрема невпинну російську аґресію на сході України. А тим часом Україна‚ починаючи від незабутніх днів жертовности „Небесної Сотні“‚ потребує на постах президента і головнокомандувача не просто здорову‚ але могутню‚ титанічну людину‚ яку не здолають ніякі хвороби‚ ніякі віруси.
Цей випадок‚ мабуть‚ якоюсь мірою позначиться на репутації і рейтинґові П. Порошенка‚ адже ще не встиг завершитися міжнародний скандал з приводу „Панамських документів“ – про таємні офшорні компанії‚ серед власників яких виявився і П. Порошенко. Не підвищить‚ м’яко кажучи‚ його авторитет і це нове повідомлення преси: 8 квітня шоколядна фабрика П. Порошенка „Рошен“ в російському місті Липецьк відрахувала до російського бюджету 284 млн. рублів як податок на прибуток. До того бюджету‚ з якого фінансується російська збройна аґресія проти України.
Гроші‚ гроші‚ гроші… Здоровий глузд зупиняється перед вічним запитанням: скільки людині потрібно багатства? Скількома мільйонами чи мільярдами долярів вона може вдовольнити свою жадобу? Річ‚ звісно‚ не в самому багатстві. Християнство вчить‚ що не гріх мати‚ гріх – хотіти мати. Саме тому релігійно чутливі люди‚ котрі випадково успадкували велике багатсво чи здобули його тяжким чесним трудом‚ відчувають потребу ділитися‚ жертвувати для інших.
Іншими словами‚ треба протестувати не проти багатства‚ а проти бідности‚ котра нині вразила десятки країн. Дивно‚ що до них належить і Україна – багатюща країна з землею‚ кліматом‚ працьовитим народом. Замість помагати справді бідним країнам‚ вона залазить у все більші борги‚ випрошуючи гроші у західніх кредиторів.
І не треба тут навіть згадувати про золоті унітази часів Віктора Януковича і про його поміщицьке Межигір’я. На гнітючому тлі масової бідности вражають своєю алогічністю подані „Українською правдою“ (19 квітня) статки міністрів вже в уряді Володимира Гройсмана. Сам прем’єр за минулий рік заробив 1,487,310 грн.‚ члени його родини – 1,453,357 грн. Він володіє чотирма великими земельними ділянками‚ двома житловим будинками‚ чотирма квартирами‚ трьома дорогими автами закордонного виробництва.
Доходи Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова за 2015 рік – 1,678,414 грн. Володіє земельною ділянкою і трьома квартирами.
Міністер юстиції Павло Петренко заробив у минулому році 3,807,974 грн. Має дві земельні ділянки‚ дві квартири‚ три закордонні авта.
Річний дохід Міністра екології Остапа Семерака – 1,845,062 грн.‚ володіє чотирма квартирами‚ двома закордонними автами.
Це найбагатші міністри‚ інші – не набагато бідніші. Тобто сама ця статистика дає критикам в руки арґумент‚ що в Україні люди рвуться до влади задля особистого збагачення. Втім‚ зараз ситуація дещо світліша‚ бо в уряді Асенія Яценюка було аж вісім мільйонерів‚ а в уряді В. Гройсмана їх лише чотири.
Але є ще гірший вислід грошоцентризму. Американський соціолог Брюс Левін пише про це: „Грошоцентризм мертвить нас і робить нездатними до опору. Людина‚ котра турбується лише про гроші‚ нехтує всім іншим‚ всім тим‚ без чого неможлива самоповага. Нехтуючи іншими гранями нашої людяности‚ ми руйнуємо нашу цілісність‚ а без цілосности не може бути сили. Коли людина готова заради грошей піти на все‚ вона чомусь певна‚ що усі інші ведуть себе так само‚ як вона‚ а це руйнує довір’я між людьми‚ унеможливлює солідарність‚ без якої неможливо кинути виклик несправедливій владі“.