3 березня, 2017

Українська пенсія 

Люди є люди – де б вони не жили‚ в багатшій країні чи біднішій‚ одна й та сама думка гріє їхні серця: от дійде до кінця моя праця‚ дістану заслужену довгими роками пенсію і буду собі втішатися спокоєм та відсутністю великих проблем. Різниця між багатшими і біднішими державами‚ звичайно ж‚ є. Наприклад‚ емерити в Америці заздалегідь дбають про своє пенсійне майбутнє‚ й коли воно настає‚ то вже мають певні заощадження й можуть собі дозволити подорожувати – як не по світі‚ то бодай по своїй країні.

В Україні ж пенсійне питання – одне з найболючіших. І прикро‚ що залежить воно не так від самої працюючої людини‚ як від економічного рівня держави і від недосконалости законодавства. На теперішній час в країні – 12 млн. пенсіонерів з середньою пенсією 1‚800 грн. ма місяць. У перерахунку – приблизно 65 дол. Іншими словами – це менш як третина офіційної середньої платні‚ яка становить 6‚400 грн. Тобто співідношення між заробітною платнею і пенсією – гнітюче. Особливо‚ якщо врахувати невпинне зростання цін. За минулий рік вони зросли майже на 13 відс.‚ й то на найнеобхідніші харчі – молоко (19 відс.), масло (25 відс.)‚ цукор (17.8 відс.), сир (17 відс.) і хліб (11 відс.).

Нібито водночас у 2016 році зросли й розміри пенсій‚ але далеко не пропорційно: з 1,074 грн. – до 1‚247 грн.

І цю безрадісну ситуацію робить ще гіршою все більший дефіцит Пенсійного фонду. Це один з показників непрофесійности і безвідповідальности уряду. У 2015 році дефіцит становив 80 млрд. грн. Відтак уряд додумався‚ що треба знизити податки‚ аби підприємці охочіше виходили з „тіні“ і змогли сплачувати до Пенсійного фонду більші суми. Отож Єдиний соціяльний внесок зменшили для працедавців з 38 відс. до 22 відс. Насправді ніхто з „тіні“ не збирався виходити‚ в результаті дефіцит Пенсійного фонду у 2016 році зріс до 145 млрд. грн.

Далі – ще гірше: дірку вирішили залатати саме за рахунок пенсіонерів: обклали податками і пенсії‚ і працюючих пенсіонерів. Пенсійний фонд від цього зріс на макове зерня‚ а старші віком люди стали жити ще бідніше.

І мабуть‚ така „ініціятивність“ урядовців тривала б ще довго‚ якби Україна не потребувала все нових траншів від Міжнародного валютного фонду. А він має свої неухильні вимоги‚ й одна з них – пенсійна реформа. Вона повинна набути чинности з 1 січня 2018 року. Метою реформи є збільшення кількости платників податків і підвищення мінімальної заробітної платні‚ що‚ за розрахунками‚ має збільшити надходження до Пенсійного фонду.

Чи станеться так‚ як цього вимагає МВФ і як обіцяє український уряд? Вся річ‚ знов таки‚ – в позиції працедавців‚ підприємців‚ олігархів‚ інтереси яких все ще не збігаються з інтересами суспільства. Кричущим гальмом є розповсюджений в Україні спосіб уникнення справедливих податків: високооплачувані працівники‚ спеціялісти‚ керівники компаній і фірм офіційно одержують мінімальні заробітні платні‚ а решту належної їм суми – неофіційно‚ готівкою в конвертах‚ тобто поза оподаткуванням. Окрім цього‚ з 16 млн. працюючих осіб лише 10 млн. сплачують Єдиний соціяльний внесок. Чимало людей думає так: нащо я буду сплачувати‚ якщо моя майбутня пенсія все одно буде мінімальною? Іншими словами – бізнес і влада не тягнуть „в один гуж“.

І це вже велика проблема довіри в суспільстві. Повернути її можна лише глибокими реформами‚ користь яких повинна відчути кожна працююча людина.

Коментарі закриті.