Війна проти України точиться не тільки на фронті, але й у глибокому тилу. Доказів цьому – предостатньо.
У 2015 році декан історичного факультету Ужгородського національного університету Володимир Фенич видав книжку з претензійною назвою: „Угорська Русь і „Ганнібалова присяга“: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною“. У ній доцент УжНУ на півтори сотні сторінках розглядає статті Михайла Драгоманова та його послідовників про Закарпаття. Власне книжку складають цитати з праць та коментарі до них самого В. Фенича. Але що це за коментарі! Відверто кажучи, я давно такої антиукраїнської книжки не читав. Декан історичного факультету сповнений такої великої зневаги до М. Драгоманова та його послідовників, яких називає не інакше‚ як „емісарами“, до всього українського, що не віриться, що книжка датована 2015 роком, коли від російської аґресії гинули сотні наших вояків.
Сам опус В. Фенича з погляду науки нічого з себе видатного не представляє. Коментування – на студентському рівні, жодної наукової новизни чи нового факту там нема. Але от дух, яким просякнута книжка, викликає не тільки подив, але й обурення.
„Карпатська Україна“ для горе-вченого лише „німецько-нацистський проєкт“. З ідеї возз’єднання Закарпаття з Україною він відверто знущається. Інакше, як у лапках, це слово не вживає. Не хоче бачити декан історичного факультету у цьому очевидного поступу, коли дві частини одного й того ж етносу по обидва боки Карпат нарешті возз’єдналися в одному державному утворенні. Для нього це тільки „сталінська анексія“.
Метода В. Фенича, як і у всіх маніпуляторів, традиційна: висмикнути цитату, яка йому підходить‚ і промовчати про десять інших того ж автора, які заперечують думку маніпулятора. Так, наприклад, він бере угорське прислів’я, яке знайшов в Олександра Духновича, і видає його ледь не за патріота Угорщини, коли насправді всі праці будителя свідчать про протилежне. Цікаво, що до Угорщини, угорської політики, що здійснювала небачено жорстоку мадяризацію у краї, в українофоба у мантії декана претензій нема. Всі дорікання — М. Драгоманову, його послідовникам, українським історикам за те, що „завоювали“ Закарпаття, чи то пак „Угорську Русь“.
У цілому книжка абсолютно вкладається у сучасні концепції про Закарпаття, що пропаґуються Москвою чи Будапештом. М. Драгоманов – зло, Карпатська Україна – зло, возз’єднання – зло, все українське – зло. Чомусь не говорить автор про те, як було Закарпаття „возз’єднано“ з Чехословаччиною у 1919 році, коли чеські війська обсадили край без згоди місцевих мешканців, чи як відбулося „возз’єднання“ з Угорщиною у 1939 році, коли полягло сотні жертв військової окупації.
В останньому інтерв’ю декан історичного факультету не приховує, що має амбіційні пляни. Однак‚ Геродотом для Закарпаття він точно не стане: рівень не той. Його коментарі порівняно з думками М. Драгоманова виглядають просто мізерними‚ хоч його весь час пориває у політику. За всевладдя Віктора Медведчука він був вірним членом Соціял-Демократичної партії Україні (об’єднаної). Коли ж на трон зійшов Віктор Янукович, В. Фенич став членом Партії Реґіонів. Де українофоби, там і наш „герой“.
„Праця“ В. Фенича видана під ґрифом Міністерства освіти України та Ужгородського національного університету. Я звернувся за коментарем до двох зазначених у книжці рецензентів – Романа Офіцинського та Миколи Олашина. Виявляється, вони нічого не рецензували, книжку побачили вже надрукованою і так само обурені прочитаним. Отже, декан історичного факультету ще й вчинив злочин. Той, хто звинувачує інших в необ’єктивності, сам відверто бреше.
В.Фенич не тільки паплюжить українську концепцію історії. Він організовує зустріч на факультеті з сумнозвісним ідеологом новітнього русинства Павлом-Робертом Маґочієм або й сам їздить за кордон виступати перед українофобами, що згуртувалися у русинських організаціях Словаччини. Служба безпеки України повинна перевірити вояжі цього резидента-історика, якому так не до вподоби український характер краю.
Деканом історичного факультету вірного члена Партії Реґіонів переобрали під тиском у листопаді 2013 року, за кілька тижнів до початку Революції Гідности. Але він і далі керує ідеологічним факультетом, попри кардинальні зміни у державі. Як бачимо, своїх поглядів В. Фенич і не думає зрікатися. Наче міністром освіти все ще залишається його соратник по духу Дмитро Табачник.
Громадська організація „Всеукраїнська люстрація“ вже підняла голос за звільнення з посади декана колишнього прислужника режиму Віктора Януковича, який публічно називає українців „коляборантами нацистського режиму“.
Люстрація повинна торкнутися не тільки суду чи правоохоронних органів. Українофобам не місце на будь-якій керівній посаді! Доки ми це не збагнемо, доти триватиме війна. Бо „п’ята колона“ вміло її розпалює зсередини, послаблюючи нас перед зовнішнім аґресором.
Ужгород