25 листопада 1956 року на чужині, перебуваючи під наглядом російських спецслужб в Передєлкіно, неподалік Москви, помер Олександер Довженко – обдарований і талановитий письменник, кінорежисер, художник, прозаїк, поет, драматург і публіцист. Поховали О. Довженка на Новодівичому цвинтарі у Москві. В останню путь співав йому найкращий друг Іван Козловський, а на скрипці грав Леонід Коган.
З України привезли покійному сніп жита, землю та яблука, які часто були тлом його картин, грудочку рідної землі вкинули до могили зі словами „Земля, по якій твої ноги ходили, нині теплом тебе приймає“.
О. Довженко весь час тужив за Україною і у останні роки свого життя записав у щоденнику: „Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі“.
О. Довженко народився 10 вересня 1894 року на хуторі В’юнище на Чернігівщині, в багатодітній родині у неписьменних батьків. Освіту О. Довженко здобував у Глухівському вчительському інституті (зараз Національний педагогічний університет ім. О. Довженка), вчителював на Поліссі. У 1917 році переїхав до Києва і став вояком 3-го Сердюцького полку Української Армії, що брала участь у штурмі київського „Арсеналу“.
Коли більшовики проголосили ,,українізацію’’, О. Довженко працював карикатуристом у газеті „Вісті ВУЦВК“. Його перші фільми, створені за наказом з Кремля, ,,Аероград’’ і ,,Мичурин’’, не передавали мистецького духа О. Довженка. А відтак постали три великі українські кінофільми „Звенигора“, „Арсенал“, „Земля“, якими О. Довженко здобув собі світ.
Фільм ,,Земля’’ у 1930 році був визнаний світовою критикою, як геніяльна картина, а О. Довженко в СРСР опинився перед загрозою розстрілу. Але ,,Земля’’ розійшлася по цілому світі і боротьба проти такого фільму ускладнювалася. Надзвичайно високо творчість О. Довженка цінували Максим Рильський і Павло Тичина.
Після прем’єри фільму ,,Земля’’ світова громадськість на чолі з світовими кіномистцями охоронила О. Довженка перед репресіями. З 1934 року йому влаштували домашній арешт під Москвою і заборонили жити в Україні.
У художниці Алли Горської є портрет О. Довженка: розполовинене обличчя (темне і світле), яке мистець охопив руками. Цей портрет дуже точно передає трагедію великого художника. А крім того, у О. Довженка дуже цінна літературна спадщина.
Від 1994 року в Україні вручається державна премія в галузі кінематографії ім. О. Довженка, створено Національний центр О. Довженка, робота якого зосереджена на збереженні фільмів та поширенні кінострічок. 5 липня 2004 року і 22 серпня 2014 року Національний банк України ввів у обіг ювілейні монети на честь О. Довженка.
Пам’ятаймо і О. Довженка, який розумом, серцем і душею любив Україну.
Торонто