ЙОСИПІВКА‚ Кіровоградська область. – Останніми роками кількість шкільних музеїв швидко зростає. У Йосипівській школі діють аж три шкільні музеї – цілий музейний комплекс.
Лариса Гайда, керівник Музею історії освіти Обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. Василя Сухомлинського, розповіла:
„Свого часу у кожному місті чи селі були люди, які піднімали пласти минулого, накопичували певний матеріял, на який після очищення від ідеологічного нашарування, багато хто спирається і досі. Після розпаду місцеві музеї почали потихеньку розкрадати, але врешті була розроблена й прийнята нормативно-правова база, що не дозволила шкільному музейництву зійти нанівець, а зараз допомагає активно розвиватись.
Найпершими від шкільних музеїв радянського типу відмовились на заході України, їхня кількість там відразу зменшилась приблизно втроє‚ було втрачено й накопичені музейні фонди, але потім поступово росла за рахунок створення нових, заснованих на особливостях реґіонального краєзнавства. На сході більшість старих шкільних музеїв збереглась досі, але шкільні музеї отримали новий живий імпульс зв’язку з сьогоденням, з рідним краєм. У багатьох містечках і селах сьогодні відкривають для себе імена земляків, які відзначились у якійсь із галузей життя, але досі на малій батьківщині про них згадували рідко. Тепер же їхній приклад стає живим і зримим для молоді. Це стосується і останньої хвилі – організації куточків воїнів-захисників у російсько-українській війні, живих і загиблих, появи меморіяльних дощок.
Хвиля появи нових шкільних музеїв обумовлена ще й тим, що музеї, які діють у системі культури, без належного фінансування, особливо у глибинці, занепадали, зависали у минулому, перетворювались на склад речей. Освіта ж не може дозволити собі такої інертности. У нашій області кількість музеї при навчальних закладах протягом останніх восьми років збільшилась майже удвічі (нині маємо близько 150). Приблизно така ж тенденція і на всеукраїнському рівні (до 5‚000). Найбільше музеїв історичних, краєзнавчих, етнографічних. Чимало й таких, що розповідають про історію освіти, літературних, меморіяльних. Є й унікальні мистецькі, природничі, технічні, археологічні.
Як правило, усе починається з педагога-ентузіяста, який має загострене почуття любови до свого краю і здатен організувати навколо себе захоплених ідеєю людей. Добрим прикладом став шкільний музей у селі Хащуватому, який довгий час очолював Леонід Солгутовський. Справу продовжила його учениця Олена Вдовиченко, яка сьогодні надає музею нових сучасних імпульсів“.
Л. Гайда підготувала реґіональну навчальну програму „Юні музеєзнавці“, що дає можливість дітям брати участь у конкурсах, акціях, готувати роботи для Малої академії наук. Музеї при навчальних закладах нерідко стають осередками зацікавлення територіяльних громад, місцем різноманітних заходів, своєрідною кузнею, де формується громадянська та національна свідомість молоді.