У 2016 році виповнюється 150 літ від народження о. Теодора Савойки і 210 років від освячення мурованої церкви в його родинній місцевості Любича Князі. Т. Савойка був ревним греко-католицьким священиком, громадським і культурним діячем, вихователем молоді, просвітителем і будителем національної свідомости серед українців, автором ряду книг.
Він народився 16 лютого 1886 року в селі Любича Князі, охрещений в рідному селі, у величавій мурованій греко-католицькій церкві св. Параскевії, збудованій в 1798-1866 роках з ініціятиви мешканців. Про село, в якому народився о. Т. Савойка, вперше згадано в Іпатіївському літописі 1030 року.
Ориґінальний архітектурний плян церкви виконав архітектор Семен Тарнавський. Був це хрестоподібний мурований храм округлої форми з внутрішнім опоясанням по кругу з характерними рисами ритмічності, з куполом сферичної форми, з арками та пілястрами. Будівля вміщувала 1,000 осіб. Стіни церкви розписали краківські художники Антін Манастирський і Теофіль Копистинський.
Під час Другої світової війни церкву було спалено. Залишились руїни, які нагадують про те, що колись тут жили віруючі українці, яких злочинними депортаціями розкинули по різних кутках України та Польщі.
Початкову школу Т. Савойка закінчив у рідному селі, середню освіту здобув у Львівській клясичній гімназії, теологію вивчав у Львівській і Перемиській духовних семінаріях.
В 1892-1901 роках він виконував священичі послуги у Милкові, Гребенному, Тартакові, Павлокомі, Вербиці і рідному селі Любича Князі. Парох о. Т. Савойка ніколи і до нікого не говорив і не писав польською мовою. Мешканці і адміністрація поволі стали звикати до цього, а згодом і самі стали розмовляти українською мовою.
Будучи сильною, харизматичною людиною, о. Т. Савойка зумів згуртувати навколо себе діяльних, небайдужих людей. Заходами о. Т. Савойки побудовано приходський дім, велику муровану церкву у Волоші і розбудовано церкву в Селиськах, побудовано у всіх трьох селах народні доми, в яких відбувалися культурно-освітні дійства, ставилися п’єси. В них також мали свої приміщення читальні „Просвіти’’. Постали товариства „Сокіл’’, „Відродження“, гурток сільського господаря. Він організував господарсько-торгівельні кооперативи „Надія’’ та „Єдність’’ а також молочарську кооперативу, що була складовою „Маслосоюзу“.
Не була чужою о. Т. Савойці політика. Він разом з Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Євгеном Левицьким, Володимиром Охримовичом, В’ячеславом Будзиновським, Теофілом Окуневським був співзасновником і активним діячем Української національно-демократичної партії, що постала в 1899 році y Львові. Метою партії було здобуття культурної, економічної і політичної самостійности українського народу.
Т. Савойка був одружений з Марією Лазор, дочкою греко-католицького священика. Разом вони виховали на українських патріотів шестеро дітей: Роман став доктором права, Любомир інженером, Лев загинув в бою з більшовиками в 1919 році, був ще Іван, а дочки Наталія й Ірина вели просвітницьку працю серед дівчат і жінок, були засновницями Союзу Українок на Березівщині.
На початку Першої світової війни сім’я о. Т. Савойки була заарештована, його самого і двох його синів ув’язнили в концентраційному таборі неподалік Ґрацу в Австрії. На свою парафію він повернувся після закінчення війни.
В 1939 році більшовицькі окупанти зруйнували церкви в Селиськах і Володжі та приходство в Селиськах. Рятуючись, о. Т. Савойка змушений був втікати зі своєї парафії, до Жешова, восени 1941 року переселився до Бірчі, де жила його дочка Наталія, що була одружена з парохом Бірчі о. Іваном Лебедовичем. 14 липня 1942 року о. Т. Савойка помер і був похований на цвинтарі в Бірчі.