У Державному архіві Житомирської области зберігається метрична книга Успенської церкви у Житомирі, де є запис про народження Олега Ольжича (Кандиби). Батьки його – Олександер Кандиба та матір Віра були православні. Хлопчикові, якого хрестили 13 вересня 1907 року, дали ім’я Олег. Над цифрою 8, датою народження, дописано „Іюл“. Отже, хрестили Олега через два місяці. Мати після пологів провела у лікарні 10 днів. Але ж у церкву несли немовля хрещені батьки. Щоб взяти дитину у матері, занести до церкви і охрестити, вистачить години. Чому ж хрестили через два місяці? Лікарі-гінекологи на моє прохання підрахували, що мати Олега – Віра, завагітніла в середині жовтня 1906 року. Тому повернемось у цей рік.
На початку 1906 року О. Кандиба остаточно з’ясував свої взаємини з коханою Вірою Свадковською. Це відбулося у Новограді-Волинському, де Віра жила у свого рідного брата Миколи. У кінці літа 1906 року молодята поїхали на відпочинок до Криму. Повернулись до Новограда-Волинського на початку вересня. 26 листопада Віра повідомила Олександра про свою вагітність. Потрібно було негайно узаконити взаємини. Віра повернулась у Петербурґ, де вчилась на Бестужівських жіночих курсах. О. Кандиба поїхав до неї у Петербург, де 28 грудня 1906 року вони обвінчались. 14 січня 1907 року В. Свадковська стала Вірою Кандибою. У травні 1907 року вона повернулась до батьків у Житомир, де й народила хлопчика, якого ми знаємо як Олега Ольжича.
На мою думку, хрестили Олега через два місяці після народження, щоб священик не задавав незручне запитання: „Чому дитина народилася так рано після вінчання?“ Життя „в гріху“ до вінчання не схвалювала Церква. Це коли б хрестили Олега зразу після народження. А у вересні, через дев’ять місяців після вінчання, священика це питання вже не турбувало. До того ж у християн важливішим було хрещення, а не дата народження.
Всі дати подаються за юліянським календарем. У Російській імперії метричні книги вели російською мовою, а дати подавались за юліянським календарем. Якщо хрестили дитину, матір якої не вінчана, то у метричній книзі згадувалась тільки матір, як дівиця. Замість імени батька робився запис: „Незаконнонароджений“. І цей додаток до імени дитини супроводжував його все життя. Якщо жінка завагітніла не вінчаною, то робилось все, щоб обвінчатись. Інколи такі матері здавали немовлят у сиротинці. Як правило, дітей усиновлювали чужі люди. І хрестили дитину, де у метричній книзі вказували імена прийомних батьків, щоб дитина не мала принизливої приписки до імени. Хрестили дитину незабаром після пологів. Інколи народини і хрестини у метричній книзі відбувались в один день.
Житомир