17 березня, 2017

Справа Романа Насірова

Нова сенсація‚ нова інформаційна бомба – арешт голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова. Вибухне вона‚ тобто справа закінчиться непідкупним судом і тюрмою‚ чи й цей високопоставлений чиновник преспокійно втече з України‚ тим більше – маючи‚ крім українського‚ ще й британське і угорське громадянство? Еге ж‚ на сьогоднішній день великі злодії – міжнародна цінність‚ їх треба оберігати.

Хто він такий‚ цей Р. Насіров‚ і як опинився у кріслі головного податківця країни? Ще досить молода‚ 38-річна людина‚ він уже чимало встиг‚ зокрема за президентства Віктора Януковича‚ – керував інвестиційним банком „Ренесанс-капітал“‚ відтак став заступником голови Державної продовольчої зернової корпорації України. Вже після Революції Гідности фінансова інспекція виявила‚ що саме за той період‚ коли там „в поті чола“ трудився Р. Насіров‚ корпорація‚ у висліді протизаконних махінацій‚ зазнала збитків на майже 60 млн. дол.

За післямайданної влади дивним чином Р. Насіров став депутатом Верховної Ради від „Бльоку Петра Порошенка“‚ і навіть не рядовим‚ а головою Комітету з питань податкової та митної політики. А в травні 2015 року‚ перемігши у конкурсі інших кандидатів‚ очолив Державну фіскальну службу.

І вже невдовзі набув ширшої публічности – у зв’язку з конфліктом зі своїм заступником Костянтином Лікарчуком‚ який звинувачував Р. Насірова у свідомому саботажі реформи митниці і в намаганні зберегти в митній системі колишніх „реґіоналів“. К. Лікарчукові негайно скрутили руки‚ відібравши з-під його компетенції митні департаменти: Р. Насіров підпорядкував їх собі. Скривджений заступник голови додавав до портрета свого керівника все нові деталі: як він літає чартерними літаками‚ вартістю 50 тис. евро за один тільки рейс‚ як не показує в деклярації двох власних будинків в Англії. Втім‚ досить і того‚ що цей хапуга задеклярував: 1 млн. дол.‚ 500 тис. евро і 4 млн. грн‚ все готівкою. Тобто не бідніший‚ аніж всі інші „слуги народу“.

Тому нічого й дивного не було в тому‚ що уряд став на бік саме Р. Насірова‚ й К. Лікарчука звільнили з праці.

Не менш голосним був конфлікт Р. Насірова з керівником Одеської митниці Юлією Марушевською‚ котра належала до реформаторської команди тодішнього голови Одеської обласної держадміністрації Михайла Саакашвілі і була автором проєкту сприяння митній реформі в Україні – проєкту настільки перспективного‚ що американське аґентство з Міжнародного розвитку (USAID) взялося фінансувати його. Проте Ю. Марушевська могла витримати тиск з боку Р. Насірова – а за ним стояла вся державна система‚ зберігаючи свій корупційний „статус-кво“ – лише рік‚ від жовтня 2015-го до листопада 2016-го. Зі словами „нема ніякого сенсу боротися за реформи‚ якщо уряд їх не хоче“ енерґійна‚ ініціятивна 28-річна Ю. Марушевська залишила свій пост. Розчароване таким станом справ у реформуванні важливих державих галузей USAID припинило фінансування проєкту.

Й от нарешті дійшло до Р. Насірова. І знову‚ вже вкотре‚ на весь зріст постає запитання: чи вистачить українській владі політичної волі довести справу Р. Насірова до суду і до покарання?

Отже‚ 2 березня Національне антикорупційне бюро України вручило голові Державної фіскальної служби підозру з приводу зловживання службовим становищем. Як це випливає зі ще не зовсім ясних пресових звідомлень‚ йдеться про злочинну змову Р. Насірова з колишнім народним депутатом Олександром Онищенком‚ який тепер переховується у Великій Британії. Через різні псевдобіржі О. Онищенко продавав газ державним підприємствам‚ від чого держава зазнала збитків на 2 млрд. грн. Роля Р. Насірова полягала в тому‚ що він незаконно реструктуризував зобов’язання за рентою трьох великих підприємств‚ головним власником яких був той самий О. Онищенко.

Саме вручення підозри було цікавим: це сталося у знаменитій київській лікарні для „обраних“ „Феофанія“. Кругова порука‚ котрою просякнута вся українська влада‚ для того й існує‚ щоб вчасно подавати знаки небезпеки‚ тому й Р. Насіров вже знав‚ що за ним ідуть‚ і встиг впасти на лікарняне ліжко – нібито з серцевим нападом. Тут як тут – купа адвокатів‚ аж 10 „розгніваних чоловіків“‚ не дають підійти до „хворого“. Тим часом на вулиці збираються громадські активісти‚ щоб унеможливити втечу Р. Насірова.

Вранці 4 березня лікарі‚ у супроводі детективів‚ привезли Р. Насірова до Інституту кардіології для ретельнішого обстеження і з’ясування‚ чи є можливість вести з підозрюваним досудове слідство. Обстеження не виявило в Р. Насірова більшої проблеми‚ ніж дещо підвищений тиск крови. Його привезли у приміщення Соломенського районного суду Києва‚ але вирішити‚ який має бути запобіжний захід щодо затриманого‚ не вдалося‚ бо адвокати‚ як завжди в подібних випадках‚ „не встигли вивчити матеріяли“. У приміщенні суду Р. Насіров провів цілу ніч. Перед будівлею знов чатували десятки активістів‚ щоб не дати затриманому втекти.

Наступного ранку‚ 5 березня‚ суд знову не міг початися – адвокати Р. Насірова висунули вимогу замінити суддю Олександра Бобровника. А 5 березня минав 72-годинний термін‚ протягом якого підозрюваного можна без офіційного звинувачення тримати під вартою. Оскільки то була неділя і відпадала можливість залучити до справи іншого суддю‚ 6 березня Р. Насірова випустили з-під варти.

Що ж далі? А далі – ситуація‚ коли „і хочеться‚ і колеться“: при усьому бажанні системи врятувати одного зі „своїх“‚ на цей раз вона змушена пожертвувати Р. Насіровом. Президент Петро Порошенко вже заявив‚ що антикорупційні органи – абсолютно незалежні‚ тому‚ мовляв‚ навіть його не ставили до відома щодо затримання Р. Насірова. Може‚ й так.

Але є ще одна обставина‚ котра змушує ці незалежні органи і владу в цілому засвідчити вірність законові і правосуддю: за діяльністю Національного антикорупційного бюра України і Спеціялізованої антикорупційної прокуратури уважно стежить Міжнародний валютний фонд. Від його думки й оцінки залежить подальша програма кредитування ледве живої української економіки. Більше того – однією з умов кредитування є також створення до середини червня цього року незалежного‚ незаанґажованого антикорупційного суду в Україні. Так що відступати на цей раз влада не має куди.

7 березня Соломенський суд своїм рішенням ухвалив заарештування Р. Насірова на 60 днів‚ поки триватиме досудовий розгляд справи‚ і заставу сумою 100 млн. грн.

Слід би ще наглосити на тому‚ що випадок з Р. Насіровом – особливий. Це вперше до рук правосуддя потрапляє урядовець з самої середини вкрай корумпованої державної машини. Тому його колишній заступник К. Лікарчук вважає‚ що цього арештанта треба тримати у броньованій камері‚ бо його життя може опинитися під загрозою – надто багато Р. Насіров знає про злочинну діяльність українських чиновників і політиків.

Який розвиток і який кінець матиме ця історія‚ згодом розповімо для наших читачів неодмінно.

Коментарі закриті.