Вже ось майже рік у Львові триває гнітюча сміттєва драма: наприкінці травня 2016 року загорілося головне львівське сміттєзвалище біля села Грибовичі. І горіло‚ як багато хто вважає‚ не так‚ як належиться сміттю – не тліло й диміло‚ а відразу почалося з інтенсивного полум’я. 12 пожежних авт гасили вогонь протягом трьох днів і ночей‚ не обійшлося без непоправної біди – у висліді зсуву сміття загинуло четверо людей.
На початку червня Грибовичівське сміттєзвалище загорілося знову. До гасіння залучили 300 осіб‚ 48 пожежних авт‚ десятки одиниць іншої техніки‚ два спеціяльні літаки скинули на вогонь 500 тонн води. Дамби укріплювали мішками з піском‚ зверху на сміття насипали ґрунт.
А тим часом у Львові назрівав сміттєвий колапс: на вулицях перед будинками виростали гори міхів: кожен ранок додавав загалом 600 тонн сміття. Його ніхто не забирав‚ бо не було куди: за поданням обласної прокуратури суд зобов’язав міську владу закрити сміттєвий полігон у Грибовичах.
На Львівщині діє 640 невеликих сміттєзвалищ‚ лише чотири з них ледве погодилися прийняти незначну частку сміття зі Львова. Врешті львівські сміттярки рушили аж до київських сміттєзвалищ‚ що спричинило рішучі протести місцевих екологічних оганізацій.
Проблема дедалі загострювалася‚ хатнє сміття все більше набувало характеру сміття політичного. Особливо після того‚ як міський голова Львова Андрій Садовий звернувся до посадників східньопольських міст з проханням приймати львівське сміття. Бо‚ мовляв‚ київська влада іґнорує тяжку львівську ситуацію.
Є ще один неприємний аспект у цій історії. Від першого ж дня пожежі у Грибовичах в середовищі очолюваної А. Садовим партії „Самопоміч“ виникла версія‚ що сміття не загорілося само по собі – його хтось навмисне підпалив. Ця версія донині ні не доведена офіційно‚ ні не спростована.
Річ тут‚ за вуличними чутками‚ може полягати в політичній позиції фракції „Самопоміч“ у Верховній Раді. Її депутати невдовзі після парляментських виборів оголосили себе конструктивною опозицією до коаліційної більшости‚ не голосуючи за ті законопроєкти‚ котрі‚ на переконання „Самопомочі“‚ суперечать українським національним інтересам. Відомо‚ наприклад‚ як кояліціянти безуспішно тиснули на фракцію 16 вересня 2014 року‚ коли Верховна Рада ухвалювала в першому читанні закон про особливий статус Донбасу‚ створений в рамках Мінських домовленостей. А 30 травня минулого року „Самопоміч“ не дала жодного голосу за важливий для Президента Петра Порошенка законопроєкт про судову реформу.
Та є ще одна‚ істотніша‚ причина‚ котра‚ ймовірно‚ стоїть за львівською сміттєвою драмою. Йдеться про політичну вагу А. Садового і його партії. Те‚ що вона так несподівано виникла‚ виявилася конкурентноспроможною й увійшла і в Київську міську раду‚ і в парлямент‚ та ще й з таким результатом – 11 відс. голосів‚ багатьох старих політичних гравців занепокоїло. Вони зрозуміли‚ що образ А. Садового як умілого господарника‚ проевропейського реформатора‚ бездоганного сім’янина і практикуючого християнина працює вже не лише на його авторитет у Львові‚ але й в усій Україні. Логічно виникала веріся про майбутні президентські амбіції А. Садового. І це вже‚ власне‚ не лише здогад. Минулого року‚ саме напередодні пожежі у Грибовичах‚ переможцем у загальноукраїнському опитуванні „Альтернативний кандидат на посаду президента України“ став саме він‚ А. Садовий.
Отже‚ підпал‚ на цьому тлі виглядає в очах багатьох львів’ян і нельвів’ян нібито більш ніж ймовірним – як спосіб завчасної дискредитації „Самопомочі“ й особи її голови. Тепер же набутий ним політичний капітал може не вийти живим зі „сміттєвого колапсу“.
Так усе чи не так‚ дасться видіти згодом. Покищо далеко не всі вірять у варіянт підпалу. У самому Львові А. Садовий має критиків не менше‚ ніж прихильників. Зокрема йому дорікають за невміння передбачити грибовичівську трагедію‚ за безініціятивність щодо будівництва модерного сміттєпереробного підприємства чи бодай сміттєпереробної лінії. Певна річ‚ опоненти „Самопомочі“ не втомлються також нагадувати‚ що А. Садовий – один з немалих медія-маґнатів в країні: йому належать телевізійний „Канал 24“‚ „Радіо 24“‚ Телерадіоканал „ЛЮКС“‚ інформаційна веб-сторінка „Zaxid.net“. Певно‚ що з такими засобами можна хоч який привабливий образ посадника створити.
Як же сам міський голова Львова оцінює непросту ситуацію‚ в якій він опинився? З багатьох інтерв’ю А. Садового останніх місяців‚ якщо вибрати з текстів найхарактерніші речення‚ складається така ось картина:
„…За час сміттєвої проблеми від держави навіть на міліметр ніхто не поміг…. Ми маємо домовленість з Европейським інвестиційним банком‚ він готовий виділити нам 75 млн. евро‚ щоб ми рекультивували існуючий полігон і збудували нову фабрику. Уже пів року ці документи лежать без руху у Міністерстві реґіонального розвитку. Повне бльокування! Мені прикро і соромно говорити про це. Я розумію‚ якби „Самопоміч“ вела себе у Верховній Раді так‚ як це комусь хочеться‚ то наші питання були б негайно вирішені… Використання політичних інструментів в Україні доходить до абсурду… Я дуже компромісна людина. Завжди знаходив спільну мову з кожним урядом в Україні. Але це було виключно в інтересах громади міста Львова. Ніколи не дозволю „Самопомочі“ голосувати у Верховній Раді за закони‚ які приведуть до руйнації нашої держави… Мій рейтинґ мене не цікавить…“.
Шкода‚ що така біда зі Львовом сталася. Влітку тут повно туристів з Европи. Називають Львів „маленьким Парижем“. Один француз сказав ще краще: „Париж – то великий Львів“.
То ж поможи‚ Боже‚ звільнитися цьому місту від сміття‚ і не лише хатнього…